Пригадую, недавно гуляв по мережах скріншот крику душі, де автор відучився більше півдесятка років по гендерним штудіям, а йому не знайшлося місця на кафедрі, і він патетично питав, куди котиться країна, що такі спеціалісти, як він, їй не потрібні. Народ це коментував в тому дусі, що якщо не склалося з гендерними науками, хай іде в гендерну інженерію.

Це була преамбула, перейду до амбули. Політично забарвлені науки можна за названим критерієм поділити на дві категорії. Скажімо, результатами еволюційної біології цікавляться як різноманітні біотехнологи, так і геологи з нафтовиками. Гендерні дослідження, натомість, існують майже виключно в розрізі політичного фінансування. Так от мені стало цікаво, до якої категорії відноситься сучасна кліматологія. Чи є приклади, як великий бізнес користується наробками кліматологів? Під бізнесом я, звісно, маю на увазі бізнес, а не приватних виконавців держзамовлень.
Дивлячись свою френд-стрічку та деякі сусідні, колись звернув увагу на одне явище.

Харківський мер Кернес згадувався майже виключо у недоброзичливому контексті, що не дивно — регіонал з кримінальним минулим на чолі напівстоличного міста. Однак, коли його навесні 14-го року підстрелили, тональність текстів різко змінилась на «найскорішого вам одужання, Генадію Адольфовичу»; жодного поганого слова я за весь час від замаху до одужання не зустрів.

Російська православна церква теж не отримувала схвальних відгуків. Але коли, через кілька місяців після історії з Кернесом, помер митрополит Володимир, стрічка просто розривалась від теплих і зворушливих слів.

До чого я веду. За останні три роки померло немало діячів «русского мира», і найкраще, що можна було про них почути — це: «та й фіг з ним». І першу, і другу категорію часто називають ворогами Україи, але я не маю сумніву, що колективному несвідомому в цьому можна довіряти: з першими ми можемо і маємо співпрацювати, а других можна лише відставити з дороги.
Знічев'я намалював скрипт-букмарклет для оцінки американських опитувань по індексу, запропонованому [livejournal.com profile] stzozo. Приклад роботи:

StateRepDemVotersData
DC23.5276.483Old
Vermont28.5771.433New
...
Minnesota46.9153.0910New
Ohio47.6752.3318New
Oregon48.1951.817New
...
Idaho65.6734.334New
Wyoming70.4929.513Old


Цифри республіканців / демократів у виділеній жирним строчці і є значеннями індексу.

Під катом код )
Останнім часом українці мали нагоду ближче познайомитись з діяльністю однієї європейської структури, а саме, ОБСЄ. Її ефективність, неупередженість та відданість європейским ідеалам встигла стати невід'ємним елементом українського фольклору. Сподіваюсь, у нас вистачить клепки екстраполювати цю інформацію на інші європейські інституції.
Цікаво було б прослідкувати за історичними прецедентами, які наслідки були у виборів, де переможець визначався не рейтингами, а антирейтингами основних кандидатів. Для України, наприклад, діло закінчилось нападом сусідньої держави.
Ну і, звісно, все сказане щодо голандського референдуму в силі і щодо Brexit'у.
У мене немає сумнівів, що соціалістичні штати Європи приречені від самого початку, від створення. Питання лише в тому, коли і як. Я, чесно кажучи, не розраховував на зміни в цьому напрямку в цьому десятилітті. Але раз процес пішов, його треба брати до уваги.

Я бачу, половина стрічки радіє самому факту, половина щодо того ж факту переживає. Мені здається, що це принципово помилкова постановка питання. Головне практичне питання, яке випливає з двох вищезгаданих ("коли" і "як") — це скількох людей і якою мірою придавить обломками. І я не бачу аналізу поточного сценарію з цього боку. Чи будуть альтернативні сценарії менш чи більш травматичними? Які з них дають більше шансу міжнародній свободі (міграції, капіталів, торгівлі, валюти)? Чи міжнародний уряд забере ці свободи з собою на дно? Якою де-факто складеться процедура виходу? Чи вдасться домовитись полюбовно, відповідно до договорів (як відомо, в ЄС вхід — рубль, вихід — десятка), чи Британія відмовиться від ідеї виходу, якщо це не вдасться, чи буде змушена розривати європейські договори в односторонньому порядку?

Я, чесно кажучи, не дуже гарно уявляю собі політичні розклади всередині Унії, тому не візьмусь коментувати. Але якщо хтось обізнаний більше за мене, то порівняння альтернативних сценаріїв в коментарях вітаються.
Все, що відбулося толкового на Майдані два роки назад, відбулося не на основі проєвропейського руху, а на основі ліберальної ідеї захисту себе і свого. Самопроголошені очільники, до речі, цього так і не збагнули, і до кінця зі сцени лунало різноманітне «Україна — це Європа», хоч люди і не за тим прийшли. Тільки коли ми відставляємо політичну міфологію і пригадуємо, що кожен має свою гідність, і має солідарно з усіма захищати своє життя, свободу і власність (а також їхнє життя, свободу і власність), ми рухаємося вперед.

Голандський референдум, сподіваюсь, дасть нам ще один шанс відставити політичні міфи і зайнятись важливими речами.
А от мені цікаво, ті, хто потирають руки в очікуванні розпаду Росії, гарно пам'ятають, чим подібний розпад закінчився для України трохи менше 100 років назад?
...гарний знак.

http://frankensstein.livejournal.com/674003.html

Імперські амбіції населення Росії готове вдовольняти лише за чужий кошт. Самі вони на це, схоже, ні копійки не дадуть. Це значить, що вільна Росія до сусідів не полізе. Дожити б тільки.
Скажіть, прогресивна громадськість вже здогадалась зарахувати у колишні регіонали власне Порошенка?
Потрапила недавно на очі розмова, де нормальні люди обговорюють, повідомляти чи не повідомляти СБУ про побутовий сепаратизм (конкретно йшлося про таксистів). Мені незрозуміло, про що тут можна говорити. Сепаратисти кращі за чекістів. Це, здавалося б, ми вже мали твердо вивчити. Навіть якщо це правильні чекісти. І це я ще обходжу стороною той момент, що погрожувати дубиною людям, які не вчиняють і не планують нічого кримінального — саме по собі злочин. Якщо планують і вчиняють, то, звісно, протидія потрібна, хоча це ближче до міліції та прокуратури, ніж до СБУ.

UPD. Тут пан [livejournal.com profile] noddeat підкинув лінки про те, як виглядає сепаратизм в цивілізованих країнах.
http://www.thetnm.org/why
http://www.thetnm.org/answers
Знаєте, коли радянське суспільство звернуло увагу на проблему солдатів радянської армії? Коли відмінили відсрочку для студентів, і в армію потрапили діти з пристойних сімей. Знаєте, у скільки разів витрати на дослідження СНІДу, приведені до одного смертельного випадку, перевищують витрати на ішні смертельні хвороби? Точну цифру не скажу, але не вдвічі і не втричі. Бо європейцю чи американцю середнього достатку туберкульоз і малярія пофіг, а СНІД — ні. Знаєте, чому з усіх років сталінських репресій запам’ятався 37? Так, в цей рік був максимум репресованих, але інформаційний відгук був непропорційно великий, бо під ніж потрапила тодішня інтелігенція і «середній клас».

До чого це я. Не слід розраховувати, що втрати російської армії на Донбасі, чи погіршення життя в Усть-Гузнинську якось повпливають на політику Росії. Повпливати на неї може те, що всерйоз відчує на собі московський, чи, принаймі, пітерський середній клас. І не просто відчує, а вважатиме зміну політичного курсу кращим рішенням, ніж продовження — а це далеко не тотожні речі, зараз багато хто готовий затягнути пояси заради імперії. Так от до цього ще далеко.

Давненько в мене виникла своєрідна гіпотеза: здається, вся дика по своїй дурості поведінка Януковича минулої зими отримує пояснення, якщо прийняти дві тези: 1) Путін погрожував йому «Новоросією» на 7 областей у випадку підписання євроінтеграції, 2) Янукович діяв за принципом «лишь бы не было войны». Ці дві крайові умови робили для нього неможливими будь-які поступки Майдану, і він всю зиму тикався в різні боки. Навіть якщо припустити, що він не розумів серйозності ситуації, в його оточенні було достатньо людей, які все чудово розуміли. Були переговори з участю Кучми — той точно міг пояснити серйозність положення. Потім Янукович дотикався до того, що стало зрозуміло, що війна і без Путіна почнеться, якщо він давитиме далі. В цей момент він зникає, з’являється в Ростові і не робить абсолютно нічого, що допомогло б Путіну легітимізувати війну: скажімо, не закликає ввести війська. (Зрозуміло, що він і як президент таких повноважень не мав, але путінолаврову тільки дай привід). Будуть зауваження?

По слідам срачу, що завівся після мого лікнепу про політичні бійки, винесу ще трохи з коментів.

http://mercibo.livejournal.com/56944.html?thread=73584

Арешти та переслідування людей, які в ході вуличних акцій заподіюють шкоди третім особам — український спосіб з’ясувати, чи справді за цими людьми є серйозна народна підтримка, чи це просто фріки. Це може прозвучати цинічно, але це так останні, щонайменше, 15 років, незалежно від прізвищ на табличках кабінетів. Якщо ті люди — фріки, то 15 діб за псування майна — саме те, що потрібно. Якщо ні, то по реакції людей влада бачить, що цих людей чіпати не можна — принаймі, до того, як дати відповідь на їх (тобто народний) запит. Одним з фатальних проколів Януковича було ігнорування цього сигналу. На початку грудня 2013 року ще був шанс відмотати все назад, пізніше — не було.

[ ... факти блокування місцевим населенням української військової техніки ] повністю спростовують домисли про «не наше, не українське».

Навіть якщо виходити з того, що люди, котрі перешкоджали рухові техніки, справді діяли щиро, а не були куплені/привезені (а це далеко неочевидне тверждення), це всього лише означає, що вони солідаризувалися з декларованими цілями загарбників. Я ж кажу виключно про методи. Методи були кричуще неукраїнські.

--------

Ну і, заразом, нагадаю свій старий запис про «федералізацію» та «державну російську мову».

... або «Патріотичний українець прагне максимального скорочення бюджету».

У мене в журналі майже немає перепостів, але цей текст здався мені важливим і вартим уваги.

В. Золоторёв. «Частный сектор»-2015. Непартийная программа.

Широкую публику всегда интересуют не некие абстрактные рассуждения, а вещи более конкретные, прямо-таки, из жизни взятые. Вот как относиться к тому или к этому и что вы будете делать, если вдруг. Ну, и конечно, как спасти Украину от. Разумеется, автор этим текстом не надеется ответить на все вопросы. Отвечаю лишь на наиболее важные, с моей точки зрения. Форма псевдопрограммы псевдопартии позволяет это сделать наиболее простым способом. И, подчеркиваю, я не собираюсь «идти в политику» и никого тут не пиарю.

  1. Никто лучше вас не знает, что вам нужно.
  2. Никто лучше вас не знает цену вашей гривны.
  3. Хозяин устанавливает правила на своей собственности.
  4. Никто не должен выполнять чьих-то распоряжений, если это не распоряжения собственника территории\объекта\имущества.
  5. Каждый имеет право защищать себя, своих близких и свою собственность всеми доступными способами. Мнение третьих лиц («меры необходимой самообороны») не имеет здесь никакой силы.
  6. Не бывает нечастной собственности. «Общественная» или «государственная» собственность тоже принадлежит частным лицам — чиновникам. Это обстоятельство не является результатом халатного недосмотра или преступного умысла. Это экономическая закономерность, с которой ничего невозможно поделать.
Read more... )
Якщо маєте бажання порівняти тематику сучасного українського суспільно-політичного діалогу з ним же зразка 1991 року, послухайте альбом Братів Гадюкіних «Ми — хлопці з Бандерштадту». Запевняю вас, знайдете багато матеріалу для порівняння.

У відповідь на питання, чи намагалась київська влада домовитись з Донбасом минулої весни. Українцям навряд чи буде цікаво. Оригінал (рос.) тут, далі з незначною редактурою.

«Два місяці намагалась. Майже нічим іншим ці два місяці не займалась.

Змушений зробити невеликий ліричний відступ щодо української політичної культури, точніше, культури українських політичних бійок. Українські стички політичних опонентів носять характер парламентських бійок, тобто бійок з метої врешті сісти і домовитись. Битися завичай доводиться тоді, коли та сторона, на чийому боці зараз сила, категорично не бажає почути іншу сторону. В такому випадку слабша сторона влаштовує показовий мордобій, який означає: «почуйте нас!». Мета такої бійки — добитися певного (як правило, компромісного) рішення від влади.

Яскравий приклад — події у Врадіївці (а це, між іншим, Миколаївська область, південь, ніякої бандерівщини): спроба відмазати ментів після групового зґвалтування призвела врешті до штурму міліцейської дільниці місцевими жителями. В результаті цього штурму міліцію, з начальством включно, закрили в підвалі і стали чекати старше начальство (точно не скажу, обласне чи столичне). Тобто український бунт — осмислений і щадливий: хто по бєспредєлу, з тим по бєспредєлу, але рівно доти, доки старше начальство не продемонструє готовність розібратись.

Зверніть увагу: об’єктами штурмів кінця зими / початку весни 2014 року були держадміністрації. Не склади зброї, не міліційні дільниці. Хоча, здавалося б,... Тут — той самий напівістеричний месидж: ми змусимо вас нас почути, ви (влада) не будете нормально працювати, поки не поговорите з нами. Адже ніякого практичного сенсу у захоплення держадміністрації немає, це чисто символічна дія.

На цьому фоні різко виділялись два випадки: штурм Ради Криму і штурми в Слов’янську та Краматорську. Ці дві події миттєво впізнавались як чужорідні: це якісь ксеноморфи іноземці, українці так не поводяться. (Не випадково кримських загарбників українці по-народному влучно прозвали «зелёные человечки»). В Харкові штурмували ОДА (до речі, успішно), в Донецьку штурмували — це було наше, українське. В Одесі пізніше сутички призвели до трагедії 2 травня, і це теж наше, українське (ймовірно, з впливом і підігріванням зовні, але не більше). А от конкретно ці два випадки радикально випадали з загального ряду. Люди, які це зробили, не хотіли, щоб їх почули, вони хотіли силою встановити свою владу.

Read more... )

Політики, що прийшли до влади в Києві в 2014 році, варяться в українській політиці не один десяток років, і ми їх гарно знаємо. Менших любителів йти на загострення, ніж вони, знайти важко. Всю зиму 2013-2014 рр. вони працювали над однією задачею: втримати ситуацію від ескалації (і, між іншим, робили це досить грамотно і толково: там, де ситуацію можливо було втримати, вони її втримали, причому інколи навіть в випадках, які мені здавались безнадійними; в ситуації після законів 16 січня це стало зовсім неможливо). Причому стримували до такої міри навіть, що були готові, скажімо так, «злити» протест, аби лише уникнути загострення. Тому рішення про початок АТО відкладалось, поки це взагалі бул можливим. Поки недоговороздатність осіб, що захопили Слов’янськ, не стала настільки очевидною, що шансів розв’язати ситуацію переговорами не залишалось ніяких.

Окремо варто згадати наших силовиків. Взагалі-то українські силовики дуже-дуже не люблять лізти в політичні розбірки. Знають, що собі дорожче. І той факт, що міліція і армія, хоч і не зразу, пішли воювати в АТО, свідчить, що їм стало зрозуміло: відсидітися в цій ситуації не вийде, вона не має розв’язку без застосування сили.»

Років 10 назад, коли я прочитав «Архіпелаг ГУЛАГ», я звернув увагу на одну тезу — перекажу по пам’яті: раз вже українці так хочуть відділитися, то може, чорт з ними, хай ідуть собі, йдуть і переконаються, що не всі проблеми цим вирішуються, потім самі повернуться в лоно. Мене тоді це формулювання царапнуло, але я не зрозумів, чим, і подумав, що, може, хоч в такому формулюванні росіяни зрозуміють і приймуть українську незалежність.

Тепер стає зрозуміло, що такий підхід безнадійний. Без простановки кордонів (у психологічному розумінні) — а ставити особисті кордони і дотримуватись їх треба вчитись — відділити ментально Росію від України (тобто щоб Росія перестала вважати Україну своєю) не вийде. А зазначене міркування по своїй суті якраз і є окільний шлях, придуманий саме для того, щоб не поставити, бува, кордони.
...коли інтернети наповнилися криками про непідконтрольні збройні формування, дуже не зайвим буде пригадати, що добровольчі батальйони разом з волонтерами були і залишаються головним, якщо не єдиним, запобіжником від договорняка українських можновладців з російськими.

Profile

ichthuss

May 2017

S M T W T F S
  123456
78910111213
1415 16 17181920
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 08:45 am
Powered by Dreamwidth Studios