Винесу думку, яку мені вже доводилось неодноразово пояснювати різним співрозмовникам. Далі в мінімальній редактурі коментар звідси: http://avva.livejournal.com/2788826.html?thread=107872986

Дело в том, что «федерализация» и «русский государственный» — это два таких маркера или, если хотите, знамени, каждое из которых означает в украинской политике совсем не то, что о них говорят словари, причём здесь это все прекрасно понимают, а снаружи удивляются и пожимают плечами.

«Федерализация» никогда у нас не несла смысла передачи большей части полномочий из Киева в региональные центры. Этот процесс у нас все называют «усиление местного самоуправления» или «децентрализация». «Федерализация» же всегда была эвфемизмом сепаратизма, это слово использовалось теми, кто хотел поторговаться на грани фола, но при этом не сказать такого, что противоречило бы уголовному кодексу. Вряд ли вы найдёте в Украине человека, который называл бы себя сторонником федерализации, и при этом не видел бы конечную цель в отсоединении своего региона от Украины. При этом понятие «расширение местного самоуправления» может в себя отлично включать и такие вещи, как независимые бюджеты или муниципальная милиция. Это означает, что, выйди люди на востоке под лозунгами местного самоуправления, они имели бы все шансы достичь реальных результатов для своей жизни. Особенно с учётом того, что подавляющее число сторонников Майдана тоже являются яростными сторонниками усиления местного самоуправления.

«Русский государственный» же — это у нас такое знамя российского империализма, корреляция почти стопроцентная. Это почти то же самое, что двуглавый орёл над зданием правительства. Казалось бы, какая угроза в «государственном языке»?.. но ведь и тряпка над зданием угрозы, вообще говоря, не представляет сама по себе. Тем не менее, за то, чтобы тряпка висела или не висела, люди готовы умирать. Я не буду сейчас приводить доказательства, что русский язык на украине не ущемлён, вы можете найти достаточно свидетельств русскоязычных украинцев. Я только хочу сказать, что если взять всю конкретику понятия «государственный язык» — возможность обращаться на этом языке в органы власти, вести документацию, и т.д., то вы обнаружите, что больше половины из этого уже сделано, а остальное можно было бы в протестах сравнительно легко «выторговать» при одном условии: не называть эти изменения «государственным языком». Можно «региональным» — бандеровцы поморщатся, но съедят. Лучше же вообще не называть, а просто описательно изложить в законе гарантии.

Таким образом, 85% содержимого понятий «федерализация» и «рус. гос. язык» являются довольно легко достижимыми в политическом процессе при одном условии: отказ от этох слов-маркеров. То, что люди цепляются за маркеры и не хотят вместо них обсуждать конкретику, свидетельствует о том, что эти люди ставят себе цель не то, что обычно подразумевают под этим словом, а именно что возрождение российского империализма. И именно поэтому условный «майдан» категорически не принимает эти вещи как обсуждаемые.

Винесу з коментів (з обговорення, чому у нас вважають ненормальним скаржитися правоохоронним органам на гріхи сусідів).

Ми живемо у постсовку. Тут є ми — люди, і є вони — Держава. Ми проти них. Ми маємо триматися разом і своїх не здавати.

Як жити в нормальному суспільстві, нам, постсовкам, незрозуміло.

Безрідний космополіт. Це вам не пролетарський інтернаціоналіст.

Комсомольские стройки. Загальновідомо, що ЗК — це забайкалський комсомолець.

Ликвидировать как класс. Тут, мабуть, теж без коментарів, бо я навіть і не знаю, що про це можна сказати.

Український буржуазний націоналіст (запропоновано [livejournal.com profile] urasyk ). Бо якби він не був буржуазним, то був би інтернаціоналістом.

Увесь словник.

Нагадую, що збір експонатів продовжується.

Давно спостерігаю цікавий феномен: практично всі марксисти впевнені, що шляхом зовнішньої організації певної структури завжди реально досягти більшого ефекту, ніж у результаті самоорганізації цієї структури. Тобто що, скажімо, розумне (але обмежено розумне) управління розподілом ресурсів обов’язково буде ефективнішим, ніж самоорганізований розподіл їх на ринку. При цьому, що характерно, в питанні походження життя марксисти всі як один приписують його виникнення самоорганізації матерії, а не її зовнішньому формуванню.

Взагалі, прикладів використання людиною самоорганізації структур вистачає з головою. Хоч нанотехнології, скажімо, можуть формувати кращі матеріали, ніж металопрокат, але прокат має неспівмірно ширше застосування. При цьому при прокаті кристалічні структури утворюються самостійно, без контролю з боку людини. Так само самостійно виникають кремнієві кристали для електроніки. Їжу людство від початку отримувало шляхом використання самоорганізації органічних структур.

Взагалі, я вважаю, що самоорганізацію слід використовувати максимально широко. І перед тим, як відмовлятися від неї в деякій області, переконатися, що
а) розумна побудова організованої структури в цій області можлива (існує адекватна модель предметної області)
б) заміна існуючої структури створеним аналогом доцільна (підвищення ефективності діяльності структури перевищує організаційні витрати)

Для соціалізму на даний момент не виконується жоден пункт.

[livejournal.com profile] sahonko провів досить цікаве дослідження ролі споживання в руйнуванні соціалізму. Розглянуто з марксистських позицій причини, які зумовили внутрішній конфлікт між соціальною роллю людини на виробництві та при споживанні. Букф багато, але воно того варто. Я, хоча і не притримуюсь марксистського підходу, можу погодитись з більшістю аспектів цього аналізу. Щоправда, з викладеним в кінці планом подолання проблеми погодитись не можу. (Між іншим, я звернув увагу, що практично завжди я відсотків на 85 згоден з комуністичним поглядом на суспільний устрій і мету розвитку суспільства, але суттєво розходжуся з комуністами в шляхах, які мені бачаться для досягнення необхідного результату).

Почитав інтерв’ю з директором московського магазину за 1986 р. Натикався на нього і раніше, та все не було часу прочитати. Думки з приводу.

От при совєтах директор магазину мав нетрудові доходи і вважався злочинцем. Зараз власники магазинів також мають нетрудові доходи, злочинцями при цьому не вважаються. Подумалося: якщо позбавитися нетрудових доходів в магазинах неможливо, то чи обов’язково робити злочинцями робітників цілої галузі?

Вбиство — це однозначно погано. Дуже погано. Однак при цьому є ціла професія — військові, роботою яких є вбивство, і ніхто не вважає їх злочинцями. Нетрудові доходи — це, звичайно, недобре. Але комуністи, схоже, перегнули палку.

Того тижня мені пропонували дешеві путівки в табір КПІ на Чорному Морі. Туди майже щороку їде компанія з учасників КПІ-шного хору. Компанія, скажу, приємна. Мені повідомили, що треба протягом двох днів підійти і оформити все це діло. Я ж у ті дні якось так замотався, що мені підійти і вирішити це питання було просто ніколи. В принципі, якби я сильно захотів, я знайшов би час. От тепер я ставлю собі питання — чому я його не знайшов?

Не те, щоб я шкодував про це своє рішення, але цікавий психологічний аспект цього питання. Була доступна послуга за ціною, значно нижчою за її собівартість. Що вплинуло на те, що я не схотів нею скористатися? Те, що у мене уже були прикидки інших планів на літо? Те, що я з хором і так провів багато часу цього року? Те, що я знаю рівень безкоштовного сервісу? Навряд. Мені пропонували путівки, у тому числі й безкоштовні, неодноразово. І щоразу ця пропозиція особливого ентузіазму не викликала.

24 травня, до дня Києва, на Співочому Полі проходив хоровий фестиваль «Пісня над Дніпром». Фестиваль екстраказенний. Виступали в основному народні колективи. Глядачів було приблизно стільки ж, скільки виконавців на сцені — це при тому, що виконавці постійно змінювалися. Як на мене, на цей фестиваль варто було би приїхати лише щоб послухати муніципальний хор «Хрещатик» та хор ім. Верьовки. Але ситуації вони не змінили — на їх виступах глядачів так само було двоє з половиною. Через місяць, 21-го і 22-го червня на тому ж таки Співочому Полі пройшов етнофестиваль «Країна Мрій». Людей, які не полінувалися на нього прийти, було більше не на один порядок. Люди їхали зі всієї країни. Їм, судячи з відгуків, сподобалося. Звичайно, порівнювати ці фестивалі не зовсім коректно, однак навіть їх різним профілем не пояснити такий розрив маштабів інтересу до них.

Увага, питання: чому держава не може зробити так, щоби хотілося?

Я не хочу жити в країні, в якій брехня починалася з її назви.

Profile

ichthuss

May 2017

S M T W T F S
  123456
78910111213
1415 16 17181920
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 19th, 2017 03:02 pm
Powered by Dreamwidth Studios