Про зовнішню політику демократичних держав

[ichthuss]

Хотів написати про псевдомінус демократії, який дуже часто критикують, але мене випередили.

Все-таки два слова. Я думаю, не викличе особливих заперечень той факт, що в міжнарожних відносинах США, «світоч демократії», поводить себе, м’яко кажучи, не зовсім демократично. Як люди з цього роблять висновок, що «демократії і в США нема, це все байки» — для мене залишається загадкою. Адже ситуація говорить про строго протилежне: найсильніший в світі державний апарат, з яким не можуть тягатися інші держави, і зовнішню політику якого, по суті, ніхто не контролює, у внутрішній політиці поводить себе вкрай цивілізовано. Чому? Тому, що населення тримає його за комір. Іншої причини обережності такого апарату просто бути не може.

Comments

[ichthuss]

Суспільство-то неоднорідне. У випадку, коли в суспільстві є протилежні думки, влада завжди ризикує, підтримуючи одну з них. Якби з цього можна було робити висновок, що демократії немає, то її не існувало би у принципі, тому що конфлікти, в яких державі потрібно прийняти позицію однієї із сторін, будуть завжди.

До речі, демократія справді не вкрай ефективно діє тоді, коли не йдеться про шкурні інтереси громадян.

[alexuol.livejournal.com]

Вопрос в том, насколько велико было количество тех, на чью сторону примкнуло правительство США, объявив войну на Ирак/Афганистан...
К тому же, ты ведь говорил, что не стоит решать за общество, что для него хорошо, а что плохо. Война - это, конечно, внешняя политика, но, тем не менее, общества касается очень сильно.

[ichthuss]

Проблема в тому, що «погано» і «неправильно» — різні речі. Якщо американці вважають, що Америці воювати не слід, вони можуть вийти на вулицю, але якщо це насправді мало їх чіплятиме в реальному житті, то державі значно простіше їх проігнорувати. Ті рішення, які суспільству гірше не роблять, а лише абстрактно розцінюються ним як неправильні, демократія зупиняє з малою ефективністю.