![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Від монополії до ринку: кримінальний суд
Із циклу «Роздержавлення».
Послуга кримінального суду полягає у з’ясуванні, винна людина чи ні в злочині проти особистості. Зрозуміло, що злочинець при цьому зацікавлений в поблажливому суді, а постраждалий — навпаки, тому виглядає неможливим, щоб вони узгодити суд, в якому вирішуватиметься конфлікт. Однак це справедливо лише в тому випадку, якщо цей вибір робиться після зчинення злочину. Які причини можуть мотивувати людей робити цей вибір раніше? Якщо відповісти коротко, то такою причиною є те, що легальний конфлікт суттєво дешевший за конфлікт поза законом.
Уявімо, що будь-хто може укласти угоду про кримінальну підсудність з судом. Ця угода означає, що у випадку будь-якого кримінального конфлікту, як у ролі постраждалого, так і в ролі обвинувачуваного, цей суд компетентний приймати рішення. Якщо такий конфлікт трапиться між двома його клієнтами, цей суд самостійно розв’язує його. На випадок конфлікту між клієнтами різних судів судам буде вигідно укладати договори між собою про те, яким чином у цьому разі провадиться справа. При цьому в інтересах суду буде мати такі договори з максимальною кількістю судів, так само як, наприклад, операторам мобільного зв’язку вигідно надавати своїм клієнтам широкі можливості зв’язку з абонентами інших операторів.
Тепер розглянемо ситуацію з боку клієнта. Зрозуміло, людині, яка не збирається вчиняти злочин, вигідно підписати подібний договір з судом, який покриває своєю підсудністю якнайширше коло можливих злочинців. Для потенційних злочинців же ситуація виглядає так: якщо вони зчинять злочин проти деякої людини у випадку, коли вони не мають суду, що зможе розв’язати їх конфлікт, то їхній конфлікт опиняється поза законом. Іншими словами, у злочинця немає причин сподіватись, що реакція на його злочин буде обмежена скільки-небудь адекватним злочину маштабом. Подібного плану конфлікт — справа надзвичайно дорога, і потенційному злочинцю вигідніше перестрахуватись.
Розглянемо випадок, коли в подібному конфлікті задіяні охоронні агентства. Приміром, у вас щось украли, і ви знаєте, хто це зробив (якщо ні — див. попередній запис). Ви звертаєтесь до свого агентства, надаючи їм підтверждення факту крадіжки і виписку з суду, яка підтверджує, що суд не може розсудити вас зі злочинцем. Таким чином, агентство, діючи від вашого імені, не буде нести відповідальності за свої дії, оскільки злочинець не має можливості судити вас за злочини проти нього. Тому вони приходять в гості до злодія і забирають вашу власність. Якщо ж злочинець був настільки передбачливий, що домовився про охорону з іншим агентством (незважаючи на велику вартість таких послуг для клієнта, не захищеного договором про кримінальну підсудність), то агентствам доведеться вирішувати питання між собою. Майже напевне між ними наперед буде укладений договір про порядок розв’язання таких суперечок, в якому буде вказаний суд, рішенню якого ці два агентства згодні слідувати. Без такого договору на агентство чекає або війна з іншим агентством (справа дуже і дуже недешева), або одностороння відмова від зобов’язань перед клієнтом (теж накладно, як в матеріальному, так і в репутаційному плані). Звісно, те, що агентство відмовляється когось охороняти на підставі рішення визнаного обома агенціями суду, може відлякати від нього деяких клієнтів, але війна обійдеться дорожче.
Ну і, звісно, варто розглянути випадок сутінкового генія, який живе в кратері вулкана, на всіх плює і не згоден бути підсудним нікому. Ну або просто категорично відмовляється від кримінальної підсудності і платить великі гроші за охорону, яка не дає нікому що-небудь зробити з ним. Акцентую увагу на тому, що повністю вільно робити це він може лише на своїй приватній території. Власник будь-якої іншої території вправі встановити свої правила перебування на ній, і майже напевне ці правила включатимуть кримінальну підсудність (особливо, якщо йдеться про публічне місце — приміщення або вулицю). Тобто такій людині доведеться:
- платити дуже великі суми за захист;
- не брати участі у суспільному розділу праці (оскільки мало знайдеться охочих укладати з таким договори), тобто грошам у нього з’являтись нізвідки;
- безвилазно сидіти вдома або ж включатись у повномаштабну війну з усім суспільством;
Тепер розглянемо варіанти присудів. Щодо виправних злочинів рішення суду зрозуміле: з винуватця стягується компенсація плюс штраф. Якщо наслідки злочину не можна виправити (важкі тілесні, вбивства тощо; винний не здатен заплатити), то на такі випадки кожен суд виробить практику, яка найбільш відповідатиме бажанню їх клієнтів. Думаю, найбільш поширеним варіантом будуть виправні роботи (можливо, поєднані з ув’язненням).
Перехідні положення: зрозуміло, що просто взяти і відмінити державну кримінальну підсудність не вийде. Навіть у формі «всі за замовчуванням вважаються підсудними державі, доки не укладуть альтернативний договір» такий варіант може мати неприємні наслідки у вигляді кримінальних «судів», створених виключно для уникнення покарання. Як варіант можна розглянути систему, коли будь-який конфлікт між людьми, які обоє підсудні одному суду (чи партнерству судів), розглядається вибраним ними судом, а інші конфлікти, за замовчуванням — судом державним; система діє доти, доки кількість клієнтів державного кримінального суду не впаде нижче, скажімо, 30-40%. З такого маштабу системою приватної охорони порядку навряд чи буде сенс влаштовувати подібні «недосуди» — вони все одно не допоможуть.
І, в світлі останніх патентних успіхів Apple, подумалось: ви можете уявити собі десь посеред цього копірайт, яким ми його знаємо?
Див. також: Давид Фридман. Механика Свободы. Глава 29. Полиция, суды и законы – рыночные отношения
| ← ч.5. Слідство | ч.6. Кримінальний суд | ч.7. Кримінальне покарання → |
no subject
Просто купить не пробовали? Чтобы без пулеметов
no subject
Мне плевать на мнение быдла и холопов, а мои партнёры по работорговле таких поступков не осуждают. Даже ещё больше зауважали.
б) создавать суд, что не просто, учитывая реальные требования клиентов,
Какие ещё реальные требования? Я повесил на одном из домов вывеску "суд", посадил там своего работника. Всё.
в) выиграть (или подкупить) еще два суда апелляции
А почему я могу их не выиграть? Чем мои оппоненты докажут своё преимущество?
г) содержать охрану, пулеметы, то да се.
По условиям задачи я богат. Собственно, поэтому я и сам себе закон.
> Просто купить не пробовали? Чтобы без пулеметов
Зачем покупать, если можно отнять? Мне так рентабельнее.
no subject
вот эти фантазии и есть астероид, о котором я не устаю говорить.
no subject
б) створити суд можливо лише переконавши когось в його авторитеті. Те, про що говорите ви - це не суд, бо він не має можливості судити (розв'язувати конфлікти) - ні з ким.
г) думаєте, надовго? Тому що:
>Зачем покупать, если можно отнять? Мне так рентабельнее.
Давайте прикинемо. Ви завдаєте суспільству деяку шкоду, і з цього живете. Зрозуміло, що ваш дохід буде строго менший, ніж завдана вами шкода. Це означає, що весь ваш бюджет не перевищує тих грошей, які люди згодні заплатити, аби вас позбавитись. А тепер оцініть, скільки може коштувати послуга "викурити армію ціною X". І чи не скинуться на вас ваші потенційні жертви.
no subject
Наприклад, пан Ярема Вишневецький, кажуть, був дуже жорстокою людиною. Власноруч різав людей, у тому числі й козаків, кидав їх у вогонь, вішав, катував і палив цілими селами. А сотні чи тисячі іншіх козаків йому служили.
Його шляхетні сусіди радо приймали його в гості і привітно зустрічали. (Звичайно, якщо він їхав до них без армії :)
> Ви завдаєте суспільству деяку шкоду, ...
Я ж казав, що негрів для тиру меня привозять із зімбабви. З сусідами я чемний і доброзичливий, навіть знижки їм даю. Викурювати мене у них нема приводу. Ніхто крім бувшого власника цієї землі до мене претензій не має.