Кожен підхід має перевірятися на граничних випадках. В даному питанні таким випадком буде ситуація, коли людину посадили по всіх законах правильно, але вона сама (а, можливо, і ще багато хто) не вважає себе винною, а свій вчинок злочином. Ну, скажімо, сховати єврея-втікача в нацистській Німеччині. В кожній країні може трапитися, що поточна юридична практика розійдеться з мораллю. Я вважаю, що в такому випадку слід залишити "злочинцю" можливість і надалі відстоювати свою позицію. Якщо ув'язнення розглядати як покарання для відновлення справедливості, то людина вільна до цього ставитись, як завгодно. Якщо розглядати його як "лікування", людина, безперечно, не лишається вільною відстоювати свою позицію. З "перевихованням" ситуація не настільки однозначна, тому що "виховання" - досить широке поняття.

>2. Это всемирное определение понятия "тюрьма", поэтому вывих это не совковый и вообще не вывих.
Ага, мільйони леммінгів не можуть помилятися.

>Вопросы морали возникают при принятии решения о каре, о прощении,
>но я их не вижу в самом покарании.
А нічого, що слова "кара" і "покарання" спільнокореневі? Обидва відносяться до морального аспекту.

>Ага, а ещё он хотел бы сидеть на воле, а не в тюрьме. Почему же
>мы его ограничиваем?
Дуже просто. Суспільні відносини - це область публічного. Думки, наміри, вподобання та переконання людини - область особистого. Злочин у суспільному розумінні - це вчинок соціальний, публічний, і соціум приймає захисні міри. А от що після цього думатиме про свій вчинок сам злочинець - це його справа, його душа, туди влізати і нав'язувати йому якусь думку не можна.