Про шлюб

[ichthuss]

Навіяно ось цим тредом.

Чому я вважаю, що шлюб має оформлюватися офіційно? Частково я вже піднімав це питання у записі на захист форми. Однак цим питання не вичерпано — адже можна розглядати шлюб без державного оформлення як своєрідну форму, що будується без участі держави, подібну, скажімо, до дружби. Така позиція мала би право на існування, якби не один момент: ключовою умовою нормального існування деякої форми є більш-менш однакове її розуміння у межах культури, в якій вона застосовується.

Коли мова йде про дружбу, то, як правило, учасники цієї форми розуміють її приблизно однаково. Коли говорять «ми будемо жити без штампа», то, як показує практика, чоловіки і жінки розуміють це з серйозними розбіжностями. Принаймі, опитування зажди показують, що заміжніх жінок у нас більше, ніж одружених чоловіків. Це можна розглядати як відмінність «чоловічої» та «жіночої» культур (тобто як вихід форми за межі культури, в якій вона може застосовуватися), однак суті це не змінить — за такою «формою» фактично ховається серйозне лицемірство. А формат співіснування, в якому свої обов’язки сприймаються сторонами по-різному, ні до чого доброго, як правило, не приводить. Тому варто або побудувати зрозумілу обом форму співіснування, або не будувати такої форми взагалі.

Змушений, щоправда, відмітити, що традиційний шлюб сьогодні також може сприйматися у дуже широких варіаціях, тому він аж ніяк не гарантує однакового ставлення подружжя до їх співіснування. Однак все ж таки він не містить (або містить значно меншою мірою) такої суттєвої початкової розбіжності, як сприйняття чоловіком його як  «несерйозної» справи, а жінкою як «майже звичайного шлюбу».

Я свідомо не торкаюся питання, як, на мою думку, має виглядати традиційний шлюб — скажімо, які обов’язки він породжує. Ця тема теж цікава, але про неї я напишу іншим разом.

Comments

[pere-lesnyk.livejournal.com]

Це все надто індивідуально для того щоб приймати одну чи іншу сторону в поглядах на питання громадянського шлюбу. Я поставлю штампи в паспорті десь за пів року, але тільки заради того щоб позбавити себе деяких формальностей. в церкві вінчатись не будемо принципово бо її сприймаю суто як історичний театр.

Чи повернуть нас в рамки загально прийнятої культури штампи в паспорті чи свідотство про шлюб з церкви - однозначно ні.

[ichthuss]

Безперечно, це індивідуально, і загальних рекомендацій насправді бути не може. Однак описана тенденція існує, і її слід враховувати. Я би сформулював наступний тест для чоловіків: задати собі запитання «а чи готовий я одружитися, ділити з жінкою радості і печалі до самої смерті?». Яккщо відповідь позитивна, то, насправді, немає нічого особливо поганого і в громадянському шлюбі. Штамп сам нічого не вартий, варті чогось зобов'язання один перед одним, і той, хто боїться штампу, повинен серйозно переглянути своє ставлення до ситуації.

[pere-lesnyk.livejournal.com]

Я, взагалі, прихильник того щоб суспільство будувалось на якихось загально узгоджених моральних засадах - інакше воно неефективне як мавпяча зграя. Але в наш час, мені абсолютно індеферентно що про мене думає ЖЕК, банк, сусіди на пару з Міністерством у справах сім'ї та молоді.

Тобто я за штампи, але не від цих усіх суб'єктів, не на їх територій і не за їх правилами.