Про, кхм, шлюб

[ichthuss]

У одного хлопчика тато і мама були чоловіками. Вони постійно мінялися місцями, і хлопчик не знав, кого як називати. І дуже заздрив дівчинці з сусіднього класу, бо в неї були дві нормальні мами. Анекдот — Чорт забирай, це дивно, — сказав Кесвел. — Але знаєте, я, здається, дійсно згадую свою ґорику! Р. Шеклі «Терапія»

Гомосексуальний шлюб — чи це нормально? Я переконаний, що ні. Чи слід їх легалізовувати? А от не виключаю.

У будь-якому разі я можу впевнено стверджувати, що небо на голову від цього не впаде. Я думаю, ніхто не буде сперечатися з тим, що від помилок ми людину заборонами не захистимо, і той, хто хоче зробити дурницю, її зробить. Те, що багатьом людям такий шлюб спостерігати неприємно — так, це суттєвий момент, але в сучасному суспільстві не прийнято обмежувати людину в її особистому житті з подібних причин, як, наприклад, не прийнято вказувати людині, в якій одежі їй ходити по своєму двору. Її життя — її парафія, і зі своїм уставом туди сунутися не варто.

Тепер пара важливих моментів. Зрозуміло, що коли двоє чоловіків одружуються, пробачте за каламбур, то вони розуміють, що своїх дітей в їх сім’ї не буде. А сім’ю без дітей повноцінною вважати все ж не можна. Єдиним виходом в такому випадку є усиновлення дитини. Що, відповідно, ставить два питання: «Ну і як ви це приховаєте?» і «А про дитину ви подумали?».

Отже, по порядку. Я переконаний, що те, що може існувати лише ховаючись, не має права вважатися нормальним. Тому і звичайний шлюб чоловіка і жінки, якщо пара безплідна і збирається всиновити дитину і приховати від неї (та/або від оточуючих) цей факт, я нормальним не назву. Тому перше з цих питань я вважаю докорінно неправильним. А відповіддю на нього буде: «А ніяк».

Тепер щодо дитини. Тут теж є два аспекти: як до того факту, що у дитини «батьки» — чоловіки, віднесеться сама дитина, і як до цього віднесуться оточуючі. Якщо виключити вплив оточення, то можу впевнено стверджувати, що дитина, яка з перших місяців виховувалася в такій сім’ї, сприйме цей факт не просто, а дуже просто — тобто як належне. Дещо складніше буде з тим фактом, що від дитини відмовилися її справжні батьки, однак і тут в нагоді стане вміння людської психіки «відключитись» від фактів, які не можуть бути погоджені зі світоглядом людини і діяти так, ніби-то цих фактів не існує. Та й взагалі, насправді психіка дитини значно міцніша, ніж багато хто собі думає. (Тут варто відмітити, що коли кажуть, що дитяча психіка дуже вразлива, мається на увазі емоційна вразливість, а до фактів дитина на диво стійка. Якби їй, як у розповіді Шеклі, сказали, що її вигодувало дерево, це її б ні разу не турбувало). Єдиною справді серйозною перешкодою в даній ситуації була би думка оточуючих. Діти жорстокі, вони можуть затравити дитину за значно менші особливості. Хоча при вмілому вихованні, коли батьки будуть для дитини авторитетом, суспільство не зможе переконати дитину, що вона «неправильна».

На всяк випадок ще раз уточню, що я не підтримую гомосексуальних шлюбів і навіть не можу сказати, що виступаю за їх легалізацію. Я просто хочу сказати, що, якщо у «подружжя» вистачить мудрості, то не буде від подібного шлюбу такого аж серйозного негативу, щоб він міг суттєво впливати на прийняття життєвих рішень. А якщо не вистачить, то і гетеросексуальне подружжя наламає таких дрів, що ну його.

Comments

Вкрай просто

[tatko-vovk.livejournal.com]

Звичайно, у дитини не виникне ніяких проблем із сприйняттям такої сім'ї. Але якими будуть її шанси утворити потім сім'ю звичайну? Помічено, що нездатність жінок до утворення сталої сім'ї наслідується дочками майже завжди. Раніше це сприймали як родове прокляття чи ще там щось на кшталт того, ми зараз в таку дурню не віримо, але феномен впевнено спостерігаємо. Хоча, в данному випадку, очевидно, працюють якісь особливості ціннісної орієнтації, що переймається доньою від мами навіть без специфічного виховання. Однак, ми не можемо з певністю сказати, що в такій "сім'ї" виросте "нормальна" дитина, хоч би і при орієнтованому на утворення "нормальної" сім'ї вихованні. Бо раніше, ніж дитина почне окреслювати різні боки свого життя словами, вона вже якось пояснить собі, що таке ця сім'я, і що зв'язує цих двох людей, що живуть разом з нею. А такі речі не виправляються навіть вихованням.

[kurinn.livejournal.com]

На фоне того, что сейчас преподносится, и в основном признается, в виде «секса-сексуальности» «гомосексуализм» ничем совершенно не выделяется и может вполне быть признан нормой. Причина колебаний здесь - в религиозно–традиционных «атавизмах», которые и призвана сломать компания по легализации гомосексуальных браков. Это лежит в русле постмодернистских тенденций и в принципе неизбежно.
Чтобы решить: допустимы подобные браки или нет, необходимо занять одну из двух позиций: религиозную (традиционную) или рациональную. В первом случае браки, и не дай Бог, усыновления – категорически недопустимы. Во втором – пожалуйста: и то и другое.
Смысл понятия «семья» за последние сто лет изменился в том же направлении, в котором понятие «дружба» эволюционировало в «гомосексуализм».
Люди, состоящие в однополых браках, вполне могут заводить детей через временную связь на «стороне».
Воспитание ребенка в «гомосемье» не кажется более сложной задачей, чем в «традиционной» при «благоприятной» общественной атмосфере, которая, несомненно, со временем сложится во многих странах.

[(Anonymous)]

Хорошую вещь браком не назовут(с)
Если серьезно, то я согласна с Ихтусом. В смысле, ребенок будет воспринимать ситуацию как должное. И если обоим, кхм, партнерам хватит ума и такта, то ребенок выростет в умную, самостоятельную и самодостаточную личность. Хотя, вполне возможен перекос в области построения семейных отношений, но вот вопрос - что в данном случаи считать нормой. Постараюсь объяснить что я имею в виду. Скажите, что для ребенка более здоровая семья - пара гетеросексуалов которая орет друг на друга, не может нормально провести время вместе, использует ребенка как повод для разборок, и поддерживая такую атмосферу в доме что от туда хочется сбежать или же пара гомосексуалистов регулирующая свои конфликты спокойно, с уважением к друг-другу и ребенку, поддерживающая ребенка и дающая ему спокойно развиваться?
Или другая ситуация - не секрет что ныне высок процент неполных семей. Отцы бросают семьи и детей вместе с ними, и потом преспокойно забывают что где-то там имеет место быть отпрыск... Так вот, дети которых воспитывают матери одиночки, даже если они вырастают полноценными, самодостаточными, интересными и т.д. людьми тоже имеют перекосы по части построения собственной семьи. У них не всегда есть адекватный пример и модель поведения для создания собственной ячейки общества или же просто поведения со сверстником-партнером (парнем-девушкой). И вот вопрос кому в данной ситуации будет сложнее ребенку матери-одиночки или же ребенку пары гомусексуалистов?
Про жестокость окружающих, а особенно детей - это правда. Но опять таки, как посмотреть на данную ситуацию. Иногда подобное является хорошей "жизненной школой" для развивающейся личности.
В общем однозначного ответа нет, но воспринимать ситуацию исключительно в темных или светлых тонах неразумно. Все зависит от партнеров и самого ребенка.
А легализация - да ради Бога, если кому-то хочется, то почему бы и нет.
Squirrel_cat

[(Anonymous)]

http://vsenovosti.in.ua/vzglad/0225992