Про негрів, жидів і москалів

[ichthuss]

Перш ніж приступати до написання цього запису, я провів міні-опитування серед знайомих на тему «Як Ви відноситесь до політкоректності?». Думки розділилися приблизно навпіл. При цьому, що цікаво, практично не зустрічалася позиція нейтральна — всі були або за, або різко проти.

Отже, для початку, визначимося з термінами. В цій замітці політкоректність — це набір суспільних правил, направлених на те, щоб уникати згадування про особливості тої чи іншої людини, які є незалежними від волі цієї людини і згадка про які може бути для неї образливою. Близьким є поняття толерантності, яке вимагає аналогічної поваги до, наприклад, релігійних переконань людини, які, хоч і є від неї залежними, однак признаються річчю настільки особистою, що ніхто, крім самої людини, не може виказувати судження щодо її релігійних переконань.

Виходячи з приведеного означення, аргументи «за» політкоректність досить очевидні: безглуздо ображати людину, виходячи з ознак, які від неї не залежить. Інвалід не винен, що він інвалід, негр не винен, що він негр. І походження політкоректності в цьому аспекті чітко проглядається — в другій половині XX століття людство нарешті зрозуміло, що така річ, як ненависть — ненависть міжетнічна, міжрасова або, наприклад, відчуження хворих (теж свого роду ненависть) — є неконструктивною і нічого, крім шкоди, не приносить. Ця проста думка чомусь є настільки неочевидною, що суспільству прийшлося закріплювати її на рівні табу, тому що окремі люди самі по собі не достатньо твердо переконані в тому, що ненависть потрібно викорінювати.

З аргументами «проти» трохи складіше. Почнемо з того, що політкоректність у тому вигляді, у якому вона існує зараз, є річчю формальною, хай навіть і установленою мораллю, а не прописаною в законі. А формальна річ повинна не містити внутрішніх протиріч та суттєвих протиріч з існуючою практикою в тих областях, які вона регулювати не покликана. Політкоректність утворилася в результаті деякої підміни — замість заборони образ на підставі деяких відмінностей між людьми вона забороняє згадувати про самі ці відмінності, назви яких які набули негативного забарвлення, таким чином, заносячи деякі поняття в табуйовану лексику. Оскільки самі поняття при цьому залишаються потрібними, для них підбирається евфемізм, який з часом також може стати образливим (оскільки, як правило, умови, що призвели до набуття образливого відтінку оригінальному слову, відразу не зникають). Я чув, що для поняття «інвалід» в якійсь з європейських країн уже використовують шостий чи сьомий евфемізм. Тобто політкоректність перешкоджає нормальній діяльності людей в галузі, в якій вона некомпетентна (просте спілкування) плюс регулярно утворює безглузде завдання пошуку нового слова для позначення всім відомого поняття. Гарно показав це lex_kravetski в своєму «кое-каком законе».

Очевидно, що формальний закон, який має протиріччя сам із собой, непридатний до застосування. Тому політкоректність, яку ми знаємо, можна сміливо викидати на смітник. Однак назвати її чисто негативним явищем рука не підіймається. Вперше людство підняло питання про те, що люди взагалі не мають сваритися. Людство до цієї думки, нарешті, доросло. І не біда, що перша спроба вирішення поставленого завдання виявилась неуспішною. Буде успішною друга, третя чи п’ята. Тому сам факт появи політкоректності мене дуже радує.

Comments

[(Anonymous)]

Помнится, я тогда высказал вполне нейтральную мысль: политкорректность не нужна. И действительно, зачем она нужна? Человек высококультурный и без поликорректности обойдется, низкокультурный - плевать на неё будет (а если не будет, то лучше от этого не станет).
То есть, это всё старо как мир, просто названо красиво, чтобы его можно было удобно продать.
Ну и для дальнейшей дискусии :) http://ru.wikipedia.org/wiki/Политкорректность

[ichthuss]

>низкокультурный — плевать на неё будет
Далеко не факт, особливо в тих умовах, що складаються на Заході.
>(а если не будет, то лучше от этого не станет).
А тут погоджусь, принаймі частково. Ставлення некультурної людини до таких груп від заборони не зміниться, і проявити своє ставлення вона знайде спосіб. Однак будуть і ті, кого ця заборона заставить задуматися.