ichthuss

Трохи місцевих вишгородських байок.

Кілька років тому була голосна історія з замінованим поїздом на греблі Київської ГЕС. Голосною вона була ще й тому, що той, хто повідомив про бомбу, вимагав випустити із тюрми когось із регіоналів — вже не пам’ятаю, кого. Оскільки дія відбувалася в майже безпосередній близькості від мене, розкажу, як ця історія виглядала з точки зору місцевого жителя.

Залізнична гілка на Київську ГЕС іде від станції «Київ-Петрівка», повз пивзавод «Оболонь» та через промзону у Вишгороді. По цій гілці час від часу проїжджають поїзди у складі маневрового тепловоза і кількох вагончиків, для потреб промзони (на саму ГЕС поїзди їздять вкрай рідко). І от, одного прекрасного (а може, навпаки) дня привезли на цю гілку довжелезний поїзд — довжелезний по нашим міркам, а так нормальної довжини, вагонів 20, може — і залишили надовго. Ну, тобто, на місяці. Поїзд належав, до речі, якщо мені не зраджує пам’ять, вищезгаданому заводу «Оболонь», хоча це не так суттєво. Від початку поїзд заштовхали практично на греблю, майже до самої ГЕС, але через кілька днів адміністрація ГЕС таки переконала власника відтягнути поїзд на сотню метрів назад.

Так от. Цей поїзд відділив житлову частину міста від промзони. Ну тобто не зовсім відділив — у тих місцях, де залізницю перетинала автомобільна дорога, поїзд розчепили і розтягнули, автомобілям він не заважав. Але людям, які звикли на роботу ходити по протоптаних за багато років стежках — заважав крепко. Бо замість йти навпростець, приходилось обходити поїзд по найближчій дорозі. Воно мовби зайві 100 метрів — не смертельно, але все одно образливо щодня обходити.

Простояв цей поїзд місяці три, і от одного чудового ранку я, їдучи до Києва, примітив якусь метушню навколо нього. А ввечері, повертаючись, почув у маршрутці у випуску новин по радіо, що поїзд замінували і погрожують підірвати ГЕС, якщо регіонала ім’ярек не випустять. Почув, що характерно, якраз проїжджаючи біля цього самого поїзда. Звістка мене дуже порадувала, тому що не зрозуміти абсурдність мінування цього поїзда було тяжко — на тому місці, де він стояв, для руйнування греблі треба було б розміщувати, принаймі, тактичний ядерний заряд, від якого на Оболоні повибивало би шибки. Весь той вечір вишгородці переказували один одному цю історію, як анекдот.

Той поїзд простояв ще якийсь час, а потім зник так само раптово, як і з’явився. Думаю, нікого не здивує та версія події, яка досить широко побутує у нас: що цей поїзд просто когось всмерть задовбав, і людина вирішила позбавитись від нього таким екстравагантним чином.

Ой, ледве не забув. Присвячую цей запис любителям теорій змови.