Один феномен марксистського мислення

[ichthuss]

Давно спостерігаю цікавий феномен: практично всі марксисти впевнені, що шляхом зовнішньої організації певної структури завжди реально досягти більшого ефекту, ніж у результаті самоорганізації цієї структури. Тобто що, скажімо, розумне (але обмежено розумне) управління розподілом ресурсів обов’язково буде ефективнішим, ніж самоорганізований розподіл їх на ринку. При цьому, що характерно, в питанні походження життя марксисти всі як один приписують його виникнення самоорганізації матерії, а не її зовнішньому формуванню.

Взагалі, прикладів використання людиною самоорганізації структур вистачає з головою. Хоч нанотехнології, скажімо, можуть формувати кращі матеріали, ніж металопрокат, але прокат має неспівмірно ширше застосування. При цьому при прокаті кристалічні структури утворюються самостійно, без контролю з боку людини. Так само самостійно виникають кремнієві кристали для електроніки. Їжу людство від початку отримувало шляхом використання самоорганізації органічних структур.

Взагалі, я вважаю, що самоорганізацію слід використовувати максимально широко. І перед тим, як відмовлятися від неї в деякій області, переконатися, що
а) розумна побудова організованої структури в цій області можлива (існує адекватна модель предметної області)
б) заміна існуючої структури створеним аналогом доцільна (підвищення ефективності діяльності структури перевищує організаційні витрати)

Для соціалізму на даний момент не виконується жоден пункт.

Comments

[(Anonymous)]

С трудами марксистов-ленинистов не знаком, поэтому защищать их не буду. Просто скажу, что вроде как именно из-за абсолютной свободы (полной саморегулируемости) рынка и случился сегодняшний кризис. (По-крайней мере, есть такое мнение, что из-за неё)

[ichthuss]

Найперше, про ленінізм я не говорю хоча б тому, що я з ним практично не знайомий, на відміну від марксизму.

>Просто скажу, что вроде как именно из-за абсолютной свободы (полной саморегулируемости) рынка и случился сегодняшний кризис.
Зауважу, що повної саморегульованості немає уже з 30-х років. Будь-яка структура проходить через періоди кризи (так само як будь-яка природнича теорія неминуче виходить за межі своєї області визначення і замінюється новою). Однак самоорганізована структура в нових умовах самореорганізується (якщо, звичайно, вона може продовжувати існувати в нових умовах), а зовнішньо організована повинна бути перепроектована. Звичайно, самореорганізація часто проходить болісно, але простіше мати справу з системою, втручання до якої потрібне лише у кризові моменти, аніж з такою, що потребує постійних зусиль по її підтриманню.