Про дві смерті однієї цивілізації

От чого точно не бракує в інформаційному просторі, так це апокаліптичних прогнозів. Лише цими днями я подумав, що два самих переконливих для мене з них взаємознищуються.

Перший прогноз полягає в тому, що Західна цивілізація загине під натиском чи то мусульман, чи азіатів взагалі. Загине тому, що європейці розслабились, зажиріли, не хочуть пахати, за них пашуть араби, а хто не працює, той вироджується.

Другий полягає в тому, що з енергоресурсами найближчим часом почнуться серйозні трабли, і людство у своєму розвитку, який досі був енергетично екстенсивним, зіткнеться з кризою, з якою воно ще не зіштовхувалося — з будь-якої попередньої воно міг вийти розширенням використання енергоресурсів.

Те, що з енергією найближчим часом буде напружена ситуація, сумніву не підлягає. Однак це добряче стрясне Захід, який зрозуміє, що тільки він зі своїм розвитком науки та технології (разом з Росією та далекосхідними тиграми, які в цьому аспекті близькі Заходу) зможе щось зробити, на арабів тут не перекладеш, і буде вимушений піднятися з диванів. І схоже на те, що з цієї ситуації на коні виїде якраз західна цивілізація, попри те, що енергоресурси розміщені зовсім не на її території.

Це відкриття добряче мене порадувало, тому що я відчуваю себе людиною Європи, і мені дуже б не хотілося, щоб з Європою щось трапилося. Сподіваюсь, що на мій вік європейської цивілізації вистачить.

Замітки про ввічливість. Теоретичний відступ.

Мені закидають, що я виводжу деякі правила ввічливої поведінки, але що таке ввічливість — не говорю і звідки беруться ці правила, не уточнюю. Виправляюсь.

Ввічливість для мене — форма поведінки, метою якої є мінімізувати незручності для оточуючих у тих випадках, коли особливих труднощів це не становить. До ввічливості можна віднести:

1) виконання загальноприйнятих формальних правил «ввічливості». Така поведінка, хоч і є ритуальною, все ж часто може бути віднесена до ввічливої. Наприклад, якщо людину про щось попросити і не вжити при цьому ввічливих ритуальних слів на кшталт «будь ласка», прохання прозвучить як наказ, що однозначно створить людині деякі незручності;

2) виконання сформованих особисто правил ввічливої поведінки. При цьому ці правила зовсім не обов’язково мають бути загальноприйнятими чи хоча б загальновідомими. Людина може зовсім не помічати, що по відношенню до неї хтось дотримується таких правил. Саме про такі правила — мій цикл;

3) ввічлива поведінка «по ситуації» в унікальному положенні. Якщо мати навички формування для себе правил з другого пункту, то потрібні шаблони поведінки автоматично утворюються в голові, навіть не потрібно особливо задумуватися.

Зауважу, що два останні пункти не можна звести до такту, тому що такт — це характеристика лише ввічливості при спілкуванні, та і то не всякої. Скажімо, із двох написаних на даний момент частин циклу в обох йдеться про ввічливе спілкування, однак до тактовного спілкування можна з натяжкою віднести хіба що другу.