Економічний розвиток, грошова маса і дефляція.

Постійно стикаюсь з тезою про те, що «для зростання економіки грошова маса також повинна рости». Інакше, кажуть, буде дефляція і капець всьому виробництву. Навіть якщо не брати до уваги підміну термінів (інфляція і дефляція позначають, відповідно, зростання та зменшення грошової маси, а не зміну рівня цін) і прийняти це твердження в формулюванні «падіння цін на продукцію призведе до падіння виробництва», воно все одно буде помилковим. По-перше, падіння цін на продукцію ніяк не шкодить виробництву, що чудово демонструє цифрова електроніка останні, щонайменше, 30 років. Зашкодити може лише несподіване падіння цін, але рівномірний розвиток економіки даватиме хіба що поступове та рівномірне падіння цін. По-друге, рівень цін залежить від двох факторів: об'єму грошової маси та (увага!) об'єму ліквідності, яку бажає мати на руках кожна людина.

Поясню: гроші потрібні лише тому, що людина не може загодя спланувати всі свої майбутні економічні операції. Приведу тут ілюстрацію, яка належить Людвігу фон Мізесу. Якщо ми уявимо світ, в якому знання людини свого майбутнього економічного життя прямує до абсолютного, то при цьому так само до нуля прямуватиме цінність гроші. Дійсно, якщо людина має деяку суму і точно знає про неї, що вона їй не знадобиться протягом деякого часу, ніщо не завадить людині віддати цю суму в кредит і отримати прибуток. Таким чином, людина триматиме гроші лише в тому об'ємі, який забезпечить непередбачувані операції. Пропозиція грошей зростатиме, попит зменшуватиметься. Отже, цінність грошей зменшуватиметься доти, доки вартість наявного об'єму грошей не співпаде з намірами людей про об'єм їхнього залишку наявних грошей, вираженого в товарному еквіваленті. В момент, коли вся майбутня економічна історія стане однозначно відомою, попит на гроші впаде до нуля.

Таким чином, цінність всього об'єму грошей завжди рівна об'єму товарів, який люди розраховують придбати в майбутньому, але ще не можуть прийняти остаточне рішення. При фіксованому розмірі грошової маси падіння загального рівня цін пов'язане не з самим ростом товарної маси, а виключно з ростом об'ємів людських планів на майбутнє. Якщо трапиться таке, що, незважаючи на ріст економіки, люди продовжують планувати до майбутніх покупок старий об'єм товарів, ріст економіки ніяк не позначиться на рівні цін. І навпаки, навіть без зростання економіки зростання невизначеності майбутнього і, відповідно, бажання відкласти більше економічних рішень на майбутнє призведе до зростання цінності грошей і падіння цін. (До речі, тут гарно видно віртуальність поняття «швидкість обертання грошової маси»: як бачимо, ця величина не грає практичної ролі в встановленні рівня цін, а, навпаки, є наслідком процесів формування такого рівня).

Отже, маємо: 1) економічне зростання саме по собі не веде до зменшення цін, 2) зменшення цін не несе загрози для виробництва. Тому теза про згубність фіксованої грошової маси для розвитку економіки є помилковою.

Допомога залу

Не можу знайти джерело тези про те, що сучасне покоління є лише добривом для наступних поколінь, на якому виросте світле майбутнє. Можливо, хтось з читачів знає?