ichthuss

Вкотре зі здивуванням помічаю, що люди не помічають різниці між захистом прав та відстоюванням інтересів. Вкотре, тому що це для мене не новина. Зі здивуванням тому, що для мене в цьому питанні мухи від котлет відділені давно і безнадійно. Я ніколи не сприймав світ як сліпу боротьбу яких-небудь сил (а утотожнення прав та інтересів означає саме такий погляд на світ, про що далі), і така точка зору дивує мене попри її поширеність. Тому хочу поділитися міркуваннями, на які я, власне, і спираюся в своїй позиції.

Для початку розгляну протилежну позицію — коли право вважається похідним від чиїхось бажань, інтересів абощо. В такому випадку, дійсно, відстоювання чиїхось прав є всього-навсього захистом його інтересів. Фактично, це означає, що права та моралі як таких не існує, тому що мораль чи право — це те, з чого можна робити висновки про правильність або етичність яких-небудь вчинків, а якщо мораль або право є лише результатом договору або конфлікту інтересів, то ніякої «правильної» поведінки бути не може. Не може, відповідно, бути і «правильного» шляху для людства (тому що правильність визначається зовнішнім по відношенню до людства критерієм, і цей критерій може застосовуватися до поведінки окремих людей). «Прогрес», «розвиток», «наука» — суррогатні божества, яким намагаються приписати походження такого «правильного напрямку», в такому випадку також виявляються розвінчаними і не можуть ставати метою якої-небудь діяльності. Фактично, осмислена діяльність, що перевищувала би тваринну боротьбу за свій шмат при такому погляді на життя неможлива. Життя, відповідно, постає перед нами як нескінченна і беззмістовна боротьба.

Натомість існує концепція абсолютного походження права, яка стверджує, що суспільство право не створює, а лише відкриває для себе його. З такої точки зору право, тобто дещо безумовно правильне, підлягає обов’язковому захисту всіма членами суспільства, безвідносно до чиїхось інтересів. Ця позиція, крім іншого, дозволяє сформулювати деякий абсолютний (тобто зовнішній по відношенню до суспільства) критерій його, суспільства, розвитку: суспільство повинно ставати більш справедливим, тобто якнайкраще відповідати праву.

Зверну увагу ще на такий момент: якщо яке-небудь етичне питання поставити перед дитиною, вона, як правило, безпомилково визначить правих і винуватих (якщо, звичайно, здатна розібратися в ситуації). Їй не обов’язково для цього навчатись юриспруденції абощо, поняття про справедливість просто притаманне людині. Це також говорить на користь абсолютного походження права.

Повертаючись до першого питання і підсумовуючи. Якщо я виступаю за захист чиїхось прав, це не значить, що я відстоюю його інтереси. Це взагалі нічого не значить, окрім того, що я вважаю, що є правильний порядок речей, і відповідно до нього деякі дії неприпустимі щодо будь-кого.

Для глибшого розуміння питання рекомендую: В. Золоторёв. Популярная вирусология. Права, права и права.