ichthuss

Вкладу і я свою лепту в дискусію про вибори, бо мені здається, що позиція, яка мені в цьому питанні близька, представлена не дуже широко.

Навколо себе я спостерігаю ледве не одноголосне твердження, що депутати мають мати відповідальність перед населенням, а тому вибори мають бути мажоритарними. Мене в такій постановці питання дещо дивує своєрідне поняття відповідальності. Приміром, говорять, що партійні списки дозволяють людям приховуватись від відповідальності. Таке враження, що більшість населення відповідальність уявляє як можливість завжди знайти винного і надавати йому по голові. Дійсно, при мажоритарних виборах завжди є в кого ткнути пальцем і сказати: ось хто у всьому винен (як тут не згадати пункт 47 Реальної Конституції України). Але мені депутат потрібен не для того, щоб його побити. Я знаю, що бегемот не навчиться танцювати від того, що його по морді битимуть чайником. І мій представник потрібен не для того, щоб його в чомусь звинувачувати, а для того, щоб він ефективно діяв від мого імені.

Слово «відповідальність» має два значення: негативні наслідки, які накладаються на когось за порушення обумовлених правил поведінки, і зобов’язання з уважністю ставитись до своїх рішень та їх наслідків. При цьому, якщо ми говоримо про наших представників, то метою може бути лише друге значення слова, відповідальність у першому значенні потрібна лише як інструмент для досягнення другого.

Перш, ніж продовжити розмову про відповідальність, хочу поставити одне суттєве питання: яку функцію взагалі виконують наші виборні особи? Традиційно цих функції три: представницька, правотворча і виконавча. Представницька функція демократичного парламенту — сама рання, у сьогоднішній політиці найяскравіше вона видна в дипломатії. Представник — це уповноважена говорити від чийогось імені людина. Потрібна вона для того, щоб представляти інтереси того, від чийого імені він поставлений. В рамках всенародних виборів така «посада» має сенс у випадку федеративного устрою, коли територія певною мірою є окремим суб’єктом і може мати власний інтерес. До речі, саме звідси ноги ростуть у недоторканності депутатів: їхня недоторканність — це те саме, що недоторканність дипломатична. Король не дозволить виступати від свого імені при дворі іншого короля людині, яка може знаходитись під тиском з боку оточення іншого короля, тому він вимагає гарантій безпеки для свого представника.

Правотворча діяльність парламенту ставить зовсім інше питання. Закони, що приймаються, повинні прийматись не в чиїхось інтересах, вони повинні бути справедливі і давати ефективні рамки для людської діяльності. Для того, щоб взагалі мати можливість говорити про такі закони, треба говорити в рамках деякої картини світоустрою, яка описує правильне взаємне положення різних людей відносно один одного, в тому числі — населення по відношенню до влади, влади по відношенню до населення і окремих громадян по відношенню один до одного. Такий опис світоустрою називається ідеологією, тому, в першу чергу, законотворець повинен розглядатися виборцем як представник тієї чи іншої ідеології.

Нарешті, виконавча діяльність — це адміністративна діяльність з реалізації владних повноважень і рішень. Вибір виконавчої влади — це, просто кажучи, вибір головного директора адміністративного апарату. Такий апарат не представляє чиїсь інтереси і не повинен мати якийсь певний світогляд, він повинен просто ефективно діяти.

Тепер поговоримо про відповідальність вибраних у всіх трьох випадках. У випадку представницької функції, безперечно, мажоритарні вибори у кожному з суб’єктів-громад, які мають узгоджувати свої інтереси, є цілком розумним рішенням. Але коло питань, які міг би розглядати такий орган, доволі обмежене. Фактично, мені важко назвати інші поля для узгодження інтересів, крім зовнішньої політики і бюджетування.

Для нормотворчої діяльності, навпаки, логічно ставити вибір не між особами, а між ідеологіями, і, значить, між партіями, які згуртувались кожна навкого своєї ідеології. Звісно, у нас поки що таких партій нема, але утворитися вони можуть лише у випадку інтенсивної суспільної конкуренції різних ідеологій. В нашій країні таку конкуренцію в короткостроковій перспективі можуть дати лише пропорційні вибори. Відповідальність у другому значенні, до речі, при виборі законодавців значно яскравіше виражена саме при пропорційних виборах: партія в своїй верхівці об’єднує людей, які мають свої плани і амбіції, пов’язані з партійною діяльністю, тому в партії не може розглядатися тактика «порулював трохи і покинув», яка цілком може задовольнити мажоритарщика. А хто мені скаже, що при партійних виборах нема відповідальності партій, тому я нагадаю долю нашої соціалістичної партії на виборах 2007, після їх коаліції з регіоналами. Хай мене поправлять, але я з тих пір про Мороза майже нічого не чув. І це, зауважте, ще були не ідеологічні вибори, відповідальність перед людьми стояла зовсім не в ідеологічній площині, а в площині простої порядності. На виборах ідеологій питання відповідальності стоятиме ще жорсткіше.

Далі. Для виконавчої влади важливі 1) єдність апарату (без цього немислима ефективність), пов’язана з 2) прозоро концентрованою відповідальністю. Іншими словами, не має бути так, щоб і злодія не було, і батька вкрали, має бути одна особа, повністю відповідальна за діяльність виконавчнї влади, і не підпорядкована нікому, окрім (прямо чи непрямо) виборців. В світі існує лише дві подібних системи: президентська, коли всенародно обирається (увага!) голова виконавчої влади, який єдиноособово відповідає за всю її діяльність (порівняйте з нашою ситуацією, коли обирається президент, а винен у всьому прем’єр), або парламентська, коли уряд обирається парламентською коаліцією (як представниками народу), відповідальний лише перед нею і йде у відставку, коли втрачає підтримку парламенту, при цьому, якщо уряд цікавлять тактичні питання, то парламентські фракції повинні мислити стратегічно, щоб не втратити підтримку населення, тому всі тактичні рішення уряд вільний приймати лише доти, доки вони не йдуть у розріз із партійною стратегією.

Ну а про таку суміш бульдога з носорогом, як «змішані вибори», я, мабуть, промовчу.