ichthuss

Для людей, далеких від музики, її написання виглядає якимось незрозумілим дійством. Однак останні, принаймі, кільскасот років ситуація така, що в цьому дійстві більше теорії, ніж шаманства. Музика містить неймовірну кількість закономірностей, правил, законів і наробок, і написання чи обробка музики по складності узгодження різноманітних елементів дасть фору багатьом інженерним задачам. Якщо вже порівнювати з іншими галузями мистецтва, то я б виділив архітектуру: архітектор повинен, окрім художнього смаку, мати дуже серйозну інженерну підготовку. Так само і музикант сьогодні має володіти серйозним теоретичним апаратом і дотримуватись солідного корпусу правил. Ці правила, звісно, не абсолютно жорсткі, але їх не варто порушувати, принаймі, доти, доки не навчишся їх впевнено виконувати.

Володіння музичною теорією також допомагає сприймати музику. Коли у мене є час і настрій, я, слухаючи музику, подумки розкладаю її на конструктивні елементи. Комусь це може видатись нудним, але, на мою думку, це музику не збіднює, а, навпаки, збагачує: до естетичного задоволення додається задоволення, яке отримуєш при погляді на вдале конструктивне рішення.

Взагалі, думаю, не буде помилкою сказати, що величезний розвиток музики за останні півтисячоліття значною мірою пов’язаний саме з наробкою таких правил, розвитком музичної теорії і, відповідно, оволодінням способами швидко (порівняно) передавати весь багаж знань учням у вигляді не лише навичків, а і у вигляді усвідомлення абстрактних законів. Інколи навіть найпростіші правила дають фантастичний результат. Ось приклад з життя. Історія, колись розказана моєю сестрою:

«Сьогодні в силу певних обставин ми з класом знаходились в районному ДК, і виявилось, що ми маємо хвилин 10 вільних. Додому не сходити, тож розважались, хто чим міг. Там була одна дівчинка, вона закінчувала музичну школу по фортепіано; я її бачила, може, другий раз в житті, але вона знала, що я закінчила музичну, а я знала це про неї. Вона сіла за місцевий убитий рояль і стала ганяти якісь джази. Потім киває мені — приєднуйся, мовляв. Я з відпалою щелепою підходжу, не знаю, що робити, ніколи не імпровізувала. В голові крутиться одне слово: «пентатоніка». Ааа, яка тут тональність? Схоже, ре-мажор, отже, викидаємо... що ми викидаємо? соль і до-дієз... при ключі фа-дієз... Ну, з Богом.

Стала потроху ганяти по пентатоніці гами, спочатку обережно, потім більш-менш зорієнтувалась, і справа пішла. Потім пододавала паралельні терції, потім тризвуки — стало взагалі весело. Клас весь дивився дуже круглими очима: дівчата одна одну ледве не вперше бачать, точно ніколи разом не грали, а тут шпарять...»

Пентатоніка — це п’ятитонова гама. Якщо викинути з-поміж семи нот мажорної гами четверту і сьому, вийде мажорна пентатоніка. Аналогічно, якщо з мінору викинути другу і шосту, вийде пентатоніка мінорна. Пентатоніка поширена в багатьох етнічних музичних стилях, а також в джазі і рокові. Я колись зауважив сестрі, що по пентатоніці дуже просто будувати соло-імпровізації, чим вона і скористалась.

Ось, скажімо:

Watch on YouTube

В наведеному клавішному соло лише 2 ноти не відносяться до пентатоніки. В принципі, ця пісня майже вся у партіях всіх інструментів написана в пентатоніці, з додаванням деяких блюзових елементів (а саме понижена 5 ступінь). До речі, в різних альбомах це соло виглядає зовсім по-різному, але у всіх версіях базується на пентатоніці.

А ось вам вітчизняний баян:

Тут та сама історія — мінорна пентатоніка плюс блюзова понижена 5 ступінь.

Ту бі контінюед.