ichthuss

Пряма мова

«Я себе дуже некомфортно почуваю, коли в супермаркеті чи магазині є багато охоронців, що ходять за тобою і змушують почуватися злочинцем. У Польщі таких супермаркетів мало (наприклад, «Kefirek» у Кракові), і ти завжди знаєш: якщо там «пасуть» охоронці, то обов’язково совок, черги в касах і т.п. Пам’ятаєте є такі радянські магазини (які де-не-де залишилися), де треба у «тьоті» замовляти товар, вона тобі скаже, скільки це все коштує, потім іти в інший кінець магазину на касу, називати суму, і її вибивають на чеку. Чек треба принести назад «тьоті», і аж тоді тобі видадуть товар, а чек наколють на спеціальне шило.

Цікаво, як точно реанімували цю забуту систему у відділі побутової техніки та електроніки в «Епіцентрі». Зайшов я туди за кавомолкою, а там тьотя-охоронець питає, чи є в мене фототехніка чи електроніка. Немає? Зер ґут, ідемо на рівень другий — шукати у величезній залі кавомолку. Консультантів не видно, зате неймовірна кількість охоронців (це при тому, що в залі є відеоспостереження). Узяв товар і спробував знайти касу. Каса в іншому кінці зали, ідем туди. Черги нема, але зате дізнаюся, що товар купити не можу: треба спершу отримати чек у тому відділі, де його брав.

Іду через усю залу назад, підходжу до місця скупчення «консультантів» і охоронців. Тут мені розгортають коробку з кавомолкою, щоб її перевірити. Вжжжжжж! Працює. Пані консультантка іде кудись і через деякий час приносить мені чек. Іду з ним через усю залу до каси, отримую штамп «сплачено!» Повертаюсь до консультантки у відділ. Кавомолку спаковано, пані консультантка розглядає чек, ставить на ньому штамп. Підходить охоронець, дивиться на кавомолку, потім на чек, уважно його читає і робить туди якийсь запис. Вуаля! Перехід на наступний рівень — вихід з товаром із магазину.

Вихід з того боку, де каса. Там теж стоїть охоронець. «Ну шо, розібралися?» — питає. «Еге». Він уважно вивчає чек, дивиться на кавомолку, потім на чек, потім ще раз на кавомолку, і забирає собі чек (у мене залишається інший чек, у касі дали два).

Виходжу з магазина, згадуючи «той самий» магазин з бабусями на Бесарабці, де я купував на обід сирки в шоколаді.

Оце так логістика, оце я розумію, 21 століття. Правда, рюкзак мій ніхто не подивився, а шкода: раптом я звідти щось виніс? Шкода, що немає металошукачів на вході і виході та рентґенів для просвітлювання сумок, як у аеропортах. Та нічого, думаю, позбирають грошей та й куплять. Шоб же ж як у людей все було».

Додам ще від себе: совок в організації діяльності — це ще нічого. Буває ще совок в голові. І от тоді ховайся.