Лікнеп щодо духу, душі та тіла

[ichthuss]

Дискусія в записі про звірів та людей обіцяє бути плідною. Принаймі, щодня там піднімаються теми, достойні окремого розгляду. Одну таку тему я хочу зараз винести окремим записом, тому що без її розгляду подальша дискусія добряче втрачає сенс. Це тема тіла, душі та духу.

Я не претендую цим опусом на щось нове, не сказане раніше. Це буде лише популярне викладення дуже старих ідей. Сподіваюсь, що я ніде не наплутаю і не забуду нічого важливого, якщо ж раптом таке станеться, то, думаю, мене поправлять.

Для початку — коротенький відступ, який знадобиться у подальшому викладенні. В дискусії висловлювалася думка, що головна відмінність людини від тварини полягає у наявності розуму. Не чіпаючи поки що суті цього твердження, зауважу, що розум є лише інструментом, він може використовуватися лище для досягнення мети, яка ставиться окремо від розуму.

Отже, тіло (грецьк. σωμα, сома, лат. corpus) — матеріальна частина людини, яку можна безпосередньо спостерігати. До тіла відносяться всі фізіологічні процеси, нервові реакції, рефлекси, а також всі 5 чуттів. Тіло є у всіх живих істот, в тому числі і у рослин.

Душа (грецьк. ψυχη, псіхе, лат. anima) включає в себе такі речі, як емоції, почуття, бажання, пориви, пристрасті — все те, що має, так би мовити, «природне» походження. Більшість з цього є також характерним для тварин.

Дух (грецьк. πνευμα, пнеума, лат. spiritus) — це власне те, що відрізняє людину від тварини. Сюди відносяться такі речі, як самоусвідомлення, почуття прекрасного, любов до істини, справедливості, до пізнання, поняття добра і зла.

Тепер щодо розуму. Безперечно, без розуму немає людини. Але це говорить лише про те, що розум — необхідна складова людини. Достатньою складовою він не є. Розглянемо це на прикладі згаданих характеристик духу.

Самоусвідомлення. Зрозуміло, що розумним шляхом воно виведене бути не може, тому що його немає з чого виводити. Власне існування — річ, яку людина відчуває безпосередньо, такий інструмент, як розум, для цього не портібен.

Мистецтво. Те, чого зовсім немає у тварин. Зводити його до розуму було б вкрай нерозумно. Існують навіть жанри, як, наприклад, імпресіонізм, для сприйняття яких розум не потрібен взагалі. При цьому людина чітко розуміє, що краса — це краще, ніж потворність. Хоча розумних підстав у цього немає і не може бути. Так само людина розуміє, що справедливість краща за несправедливість, що людське життя має самостійну цінність, що добро і зло — не рівнозначні між собою. І ці всі переконання не вийде пояснити «необхідністю» чи іншими тезами. Наприклад, цінність людського життя не виводиться з бажання позбавитись болю, інакше аналогічно виводилась би така сама цінність тваринного життя.

Дуже гарно це ілюструється спротивом людей цінностям «суспільства споживання» — воно нав’язує людям цінності «поїсти—поспати—подивитися», а люди при цьому бачать, що є щось вище за диван—снікерс—ящик. Хоча для тварини таке існування — найбільша її мрія.

Всі ці «позарозумні», або, власне, духовні цінності і складають основну відмінність людини від тварини. Тому без розуму людина, звичайно, перестане бути людиною, але тварина з розумом людиною не стане.

Comments

Re: антропоцентризм

[ichthuss]

>Для подтверждения тезиса возможной разумности человека, по-вашему,
>необходимо показать, что количество красивых изделий изготовленных
>человеком превышает то количество, что случайно стало результатом
>его деятельности?
Для підтвердження тези про присутність у людини естетичного чуття. Так.

>И что красота — результат целенаправленной деятельности всех людей
>без исключения?
Хоча б деяких.