Ще трохи ліберально-комуністичної сварки

[ichthuss]

Набридло порівняння ринку і плану.

Ось скажіть мені: що краще для того, хто захоплюється авіамоделюванням, ентузіазм чи креслення? Що краще, любов чи благодійний фонд? Зарплата чи розпорядок дня?

Який сакральний сенс у порівнянні засобу мотивації та засобу досягнення мети?

При цьому такі питання на повному серйозі обговорюють, і висувають, наприклад, аргументи, що капіталісти всередині своїх підприємств влаштовують повноцінний план, а ні разу не ринок, отже, план є ефективнішим. Дуже цінний аргумент на користь того, що план мотивує.

Трохи більш коректне питання «яка економіка ефективніша — ринкова чи планова». Але тут знову виникає питання критеріїв ефективності. Безперечно, якщо у суспільства є ціль, яку хочуть досягти всі його члени, то ефективнішою буде планова економіка — людям достатньо просто узгодити засоби досягнення цієї мети і взятися кожному за своє. Якщо ж такої цілі немає, то першочерговим питанням ефективності економіки буде питання стягування членів суспільства з диванів, і тут уже ринок поки що є малозамінним — що-що, а крутитися він заставляє всіх від двірника до олігарха.

Як тільки з’явиться універсальний позаринковий мотив для всіх людей, потреба у ринку зникне.

Comments

[(Anonymous)]

дуже дзенькаю за розжування теми посту наштовхує на хорошу ідею