Замальовка з натури в трьох діях
Nov. 1st, 2008 10:56 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ichthussЧому я вирішив це записати, сам не знаю. Просто мені в цьому побачилося стільки життя, як воно є, що не можу не поділитися. Отже, вчора, 31 жовтня, без чогось північ, зупинка маршрутки на Вишгород біля станції метро Героїв Дніпра.
Дія перша
Підхожу, стаю біля входу. Попереду стоять двоє. Слідом підходять інші люди з мого поїзда метро. Більшість заходять в автобус. Ті двоє, що стояли попереду, докурюють і також заходять. Слідом за мною стає у чергу чоловік середніх років.
Чоловік: А это на Вышгород едет?
Я: Да.
Ч.: А это последний?
Я: Думаю, нет. Вон еще стоят.
Ч.: Так те, может, не едут.
Приходять ще люди, в черзі набирається чоловік 7. Ч. відходить, дивиться з недовірою на розклад руху автобусів, написаний на табличці, повертається. Пауза на хвилину.
Ч.: Сегодня какой-то праздник?
Я: Хеллоуин же вроде.
Ч.: Угу.
Пауза
Ч.: Вот же ж, в славянской стране такое.
Я: Да ладно, пусть развлекаются.
Ч.: Позор.
Маршрутка відправляється. Посеред дороги стоять дві дівчини, голосують. Під’їжджає автомобіль, зупиняється. Дівчата відкривають задні двері, про щось коротко перемовляються з водієм та сідають. Ч., трохи з запізненням зреагувавши, біжить до автомобіля і сідає на переднє сидіння. Машина від’їжджає.
Дія друга
Через пару хвилин приходить наступна маршрутка. Заходжу, розплачуюсь, сідаю попереду, біля водія. В маршрутку заходить жінка похилого віку та пред’являє посвідчення.
Водій: Вже два є.
Жінка: А у вас не написано.
В.: Что не написано?
Ж.: Что льготники не едут, не написано.
В.: Последний льготный в полдевятого.
Ж.: Где это написано?
В.: В Вышгороде посмотрите в расписании. Так, женщина, расплачиваемся, иначе я всех высажу и поеду в парк.
Тим часом водій приймає оплату від пасажирів. Приймає зі змінним успіхом, в паузах діалогу з жінкою.
Ж.: Меня не высадите.
В.: Вы со мной в парк поедете?
Ж.: В Вышгород поеду.
В.: Не хотите платить — выходите, садитесь на попутку, будут вам льготы. Я в это время вообще не обязан ехать, вы сейчас добъетесь, что я в следующий раз просто не приеду, будете на попутках добираться.
Пасажир: Поехали уже.
Ж.: Я сейчас ваш номер запишу, будут у вас проблемы.
В.: Записывайте.
Тут в розмову вступає чоловік похилого віку, який зайшов одразу за жінкою.
Ч.: В чем дело?
В.: Да все хорошо, мы тут с женщиной общаемся.
Ч.: Какие проблемы?
В.: Никаких проблем.
Ч.: Ну вот и все.
В.: Ну вот и все.
Ч.: Ну, значит, платить не надо.
В.: Что значит не надо платить? Последняя льготная маршрутка в полдевятого.
Ж.: А у вас двое бесплатно.
В.: Уже с вами четверо.
Ж.: Кто четверо? Покажите?
В.: Кто по льготам проходил, два человека?
Ж.: Никто не проходил, мы первые были.
В.: Было до вас два человека.
Ж.: Дайте я запишу вашу фамилию.
В.: Пожалуйста, я вам сам запишу и фамилию, и номер.
Дістає блокнотик, відриває листок, пише на ньому.
В.: И время напишу, вы когда говорить будете, время скажите, когда вы ехать хотели.
Віддає листок жінці.
В маршрутка заскакує трохи п’яний мужик.
Мужик: Это на Лыбидскую автобус?
В.: На Вышгород.
М.: А на Лыбидскую?
В.: Не знаю, это вообще в другую сторону.
М.: Вы же по Киеву едете?
В.: Нет, мы в Вышгород?
М.: А сколько проезд в Вышгород?
В.: Два пятдесят.
М.: А на Лыбидскую?
В.: На Лыбидскую не еду.
М.: А сколько заплатить, чтобы поехали? Сейчас всех высаживаешь и едем на Лыбидскую.
В.: Давайте я сначала в Вышгород, а потом как договоримся.
Мужик задоволений виходить і стає біля маршрутки, запалює цигарку.
В.: (в простір) От же ж, щоб скучно не було.
Заходять дві дівчини, розплачуються.
В.: Можете здесь сесть (показує на місце між водійським та пасажирським кріслами, де у нього розкладені гроші)
Перша дівчина: Ой, правда?
В.: Обе можете сесть.
Друга дівчина: Ой, класс!
Проходять, одна сідає. Водій згрібає гроші. Коли починає сідати друга, перша сунеться і чіпляє мене колінами.
Д.1: Ой, не бойтесь, я вам на руки не сяду.
Я: Я и не боюсь.
Перша дівчина сідає спиною до лобового скла, обличчям до другої.
Тим часом п’яненький мужик докурив і підійшов зовні до кабіни водія.
В.: Вам на метро Лыбидскую?
Далі діалог нерозбірливо, чути окремі слова «дороже», «братаны», «тебе жизнь» та ін. Через хвилину чоловік відходить. В автобус заходить жінка, розплачується. Дівчата її впізнають.
Д.1: О, здравствуйте! Почему так поздно?
Зав’язується розмова, в якій жінка розказує, серед іншого, як поспішала на метро.
Д.1: Никогда еще спиной вперед здесь не ездила.
Д.2: Дак чё ты, развернись.
Д.1: А ничего, что я спиной к тебе буду?
Д.2: Ничего.
Перша дівчина розвертається обличчям у напрямку руху.
Д.2: Вот, даже ноги вытянуть можешь.
Перша дівчина розміщується позручніше.
Дія третя.
Маршрутка рушає.
Д.2: Это что впереди, дым или туман?
Д.1: Туман.
Д.2: Это же с завтрашнего дня проезд в метро по две гривни, троллейбус, трамвай по полторы.
Д.1: И маршрутка, наверное, подорожает?
В.: Три пятдесят будет.
Д.1: Я слышала, что четыре пятдесят делать будут.
Д.2: Ну вот, на гривну дешевле.
Пауза секунд 10.
В.: А это уже завтра метро дорожает?
Д.1: Да, метро две гривны, трамвай в ларьке по полторы билет, у кондуктора две.
Пауза.
Д.1: Вчера же суд был, ну, который убил эту девочку, Нерсесян. Пожизненное дают.
Д.2: Уже дали?
Д.1: Решение зачитывали, это заседание должно было позавчера быть, кто-то не явился, перенесли, и вот вчера зачитывали решение, шесть часов и еще не закончили. Следующее заседание 18 ноября. Ну, пожизненное дадут.
На першу дівчину падає світло ліхтаря з вулиці. Уважно придивляюсь і прислухаюся — врешті решт, з Вікою Нерсесян я теж був знайомий.
Д.2: А второму? Их же двое было?
Д.1: Да двое. Второму — не знаю.
Д.2: А папу его ж должности лишили.
Д.1: Да, к нему две просьбы было — чтобы уехал куда-то и чтобы связями никак на исход дела не влиял.
Д.2: Какие связи, его ж уволили?
Д.1: Уволили — это одно, а связи-то остались.
Д.2: Это вообще уже, если у него такая любовь была, то чего он сам там после этого с ней рядом не лег?
Д.1: Да-да, действительно.
Д.2: Еще понятно было, если бы это в аффекте, на улице, а то специально приехали вдвоем, такси их ждало, поехали потом в лес, комбинезоны сожгли, ножи специально к этому купили.
Д.1: Кстати, они знаешь, как прошли? Купили себе комбинезоны этой службы, электрики, что ли, его друг первый пошёл, так бы она ему не открыла.
Д.2: Вообще непонятно, как так можно. Говорят, что он что-то там с наркотиками дело имел. Может, накурился?
Д.1: Да, кстати, Аня говорила (они вместе учились), что они играли как-то в (не пам’ятаю, що — прим. автора), так он курил и вообще с наркотиками легко.
Д.2: Это все оттого, что он безнаказанность свою знал. Если что сделает, папа поможет.
Д.1: А еще ххх с его мамой вместе раньше работали, вот сейчас его маме позвонила, так та говорит, до сих пор поверить не могу.
Д.2: Это он если в тюрьму попадет, живым не останется.
Д.1: Ага, его еще в психушку возили на обследование.
Д.2: Главное, её, себе жизнь погубил, две семьи сломал — его семью тоже.
Ззаду маршрутки чути вигук «На остановке». Перша дівчина отримує смс. Читає.
Д.1: Всё, теперь я не могу в Турцию по гривне звонить.
.......
Пауза на хвилину. Під’їжджаємо до зупинки, проїжджаємо по червоних поперечних лініях, намальованих на асфальті. Від них маршрутку трусить.
Д.1: А зачем эти штучки?
Д.2: Предупреждение перед полицейским.
В.: Чтобы водитель проснулся.
Загальний сміх.
Д.2: Если сильно быстро будет ехать, то и не успеет проснуться.
Знову пауза. Доїжджаємо до наступної зупинки, там такі ж самі лінії.
Д.1: (водію, голосно) Просыпаемся!
Д.2: А как это их делаются?
В.: Краска. Один слой, второй.
Пасажир: За поворотом остановите.
Д.2: О, давай и мы выйдем за поворотом.
Встають.
Д.1: (водію) Щасливої дороги!
В.: Дякую.
Маршрутка рушає і доїжджає до кінцевої зупинки. Я сходжу.
Завіса
До речі, я сьогодні в Києві не був, хтось скаже — справді подорожчав проїзд в метро чи знову тільки розмови?
Дія перша
Підхожу, стаю біля входу. Попереду стоять двоє. Слідом підходять інші люди з мого поїзда метро. Більшість заходять в автобус. Ті двоє, що стояли попереду, докурюють і також заходять. Слідом за мною стає у чергу чоловік середніх років.
Чоловік: А это на Вышгород едет?
Я: Да.
Ч.: А это последний?
Я: Думаю, нет. Вон еще стоят.
Ч.: Так те, может, не едут.
Приходять ще люди, в черзі набирається чоловік 7. Ч. відходить, дивиться з недовірою на розклад руху автобусів, написаний на табличці, повертається. Пауза на хвилину.
Ч.: Сегодня какой-то праздник?
Я: Хеллоуин же вроде.
Ч.: Угу.
Пауза
Ч.: Вот же ж, в славянской стране такое.
Я: Да ладно, пусть развлекаются.
Ч.: Позор.
Маршрутка відправляється. Посеред дороги стоять дві дівчини, голосують. Під’їжджає автомобіль, зупиняється. Дівчата відкривають задні двері, про щось коротко перемовляються з водієм та сідають. Ч., трохи з запізненням зреагувавши, біжить до автомобіля і сідає на переднє сидіння. Машина від’їжджає.
Дія друга
Через пару хвилин приходить наступна маршрутка. Заходжу, розплачуюсь, сідаю попереду, біля водія. В маршрутку заходить жінка похилого віку та пред’являє посвідчення.
Водій: Вже два є.
Жінка: А у вас не написано.
В.: Что не написано?
Ж.: Что льготники не едут, не написано.
В.: Последний льготный в полдевятого.
Ж.: Где это написано?
В.: В Вышгороде посмотрите в расписании. Так, женщина, расплачиваемся, иначе я всех высажу и поеду в парк.
Тим часом водій приймає оплату від пасажирів. Приймає зі змінним успіхом, в паузах діалогу з жінкою.
Ж.: Меня не высадите.
В.: Вы со мной в парк поедете?
Ж.: В Вышгород поеду.
В.: Не хотите платить — выходите, садитесь на попутку, будут вам льготы. Я в это время вообще не обязан ехать, вы сейчас добъетесь, что я в следующий раз просто не приеду, будете на попутках добираться.
Пасажир: Поехали уже.
Ж.: Я сейчас ваш номер запишу, будут у вас проблемы.
В.: Записывайте.
Тут в розмову вступає чоловік похилого віку, який зайшов одразу за жінкою.
Ч.: В чем дело?
В.: Да все хорошо, мы тут с женщиной общаемся.
Ч.: Какие проблемы?
В.: Никаких проблем.
Ч.: Ну вот и все.
В.: Ну вот и все.
Ч.: Ну, значит, платить не надо.
В.: Что значит не надо платить? Последняя льготная маршрутка в полдевятого.
Ж.: А у вас двое бесплатно.
В.: Уже с вами четверо.
Ж.: Кто четверо? Покажите?
В.: Кто по льготам проходил, два человека?
Ж.: Никто не проходил, мы первые были.
В.: Было до вас два человека.
Ж.: Дайте я запишу вашу фамилию.
В.: Пожалуйста, я вам сам запишу и фамилию, и номер.
Дістає блокнотик, відриває листок, пише на ньому.
В.: И время напишу, вы когда говорить будете, время скажите, когда вы ехать хотели.
Віддає листок жінці.
В маршрутка заскакує трохи п’яний мужик.
Мужик: Это на Лыбидскую автобус?
В.: На Вышгород.
М.: А на Лыбидскую?
В.: Не знаю, это вообще в другую сторону.
М.: Вы же по Киеву едете?
В.: Нет, мы в Вышгород?
М.: А сколько проезд в Вышгород?
В.: Два пятдесят.
М.: А на Лыбидскую?
В.: На Лыбидскую не еду.
М.: А сколько заплатить, чтобы поехали? Сейчас всех высаживаешь и едем на Лыбидскую.
В.: Давайте я сначала в Вышгород, а потом как договоримся.
Мужик задоволений виходить і стає біля маршрутки, запалює цигарку.
В.: (в простір) От же ж, щоб скучно не було.
Заходять дві дівчини, розплачуються.
В.: Можете здесь сесть (показує на місце між водійським та пасажирським кріслами, де у нього розкладені гроші)
Перша дівчина: Ой, правда?
В.: Обе можете сесть.
Друга дівчина: Ой, класс!
Проходять, одна сідає. Водій згрібає гроші. Коли починає сідати друга, перша сунеться і чіпляє мене колінами.
Д.1: Ой, не бойтесь, я вам на руки не сяду.
Я: Я и не боюсь.
Перша дівчина сідає спиною до лобового скла, обличчям до другої.
Тим часом п’яненький мужик докурив і підійшов зовні до кабіни водія.
В.: Вам на метро Лыбидскую?
Далі діалог нерозбірливо, чути окремі слова «дороже», «братаны», «тебе жизнь» та ін. Через хвилину чоловік відходить. В автобус заходить жінка, розплачується. Дівчата її впізнають.
Д.1: О, здравствуйте! Почему так поздно?
Зав’язується розмова, в якій жінка розказує, серед іншого, як поспішала на метро.
Д.1: Никогда еще спиной вперед здесь не ездила.
Д.2: Дак чё ты, развернись.
Д.1: А ничего, что я спиной к тебе буду?
Д.2: Ничего.
Перша дівчина розвертається обличчям у напрямку руху.
Д.2: Вот, даже ноги вытянуть можешь.
Перша дівчина розміщується позручніше.
Дія третя.
Маршрутка рушає.
Д.2: Это что впереди, дым или туман?
Д.1: Туман.
Д.2: Это же с завтрашнего дня проезд в метро по две гривни, троллейбус, трамвай по полторы.
Д.1: И маршрутка, наверное, подорожает?
В.: Три пятдесят будет.
Д.1: Я слышала, что четыре пятдесят делать будут.
Д.2: Ну вот, на гривну дешевле.
Пауза секунд 10.
В.: А это уже завтра метро дорожает?
Д.1: Да, метро две гривны, трамвай в ларьке по полторы билет, у кондуктора две.
Пауза.
Д.1: Вчера же суд был, ну, который убил эту девочку, Нерсесян. Пожизненное дают.
Д.2: Уже дали?
Д.1: Решение зачитывали, это заседание должно было позавчера быть, кто-то не явился, перенесли, и вот вчера зачитывали решение, шесть часов и еще не закончили. Следующее заседание 18 ноября. Ну, пожизненное дадут.
На першу дівчину падає світло ліхтаря з вулиці. Уважно придивляюсь і прислухаюся — врешті решт, з Вікою Нерсесян я теж був знайомий.
Д.2: А второму? Их же двое было?
Д.1: Да двое. Второму — не знаю.
Д.2: А папу его ж должности лишили.
Д.1: Да, к нему две просьбы было — чтобы уехал куда-то и чтобы связями никак на исход дела не влиял.
Д.2: Какие связи, его ж уволили?
Д.1: Уволили — это одно, а связи-то остались.
Д.2: Это вообще уже, если у него такая любовь была, то чего он сам там после этого с ней рядом не лег?
Д.1: Да-да, действительно.
Д.2: Еще понятно было, если бы это в аффекте, на улице, а то специально приехали вдвоем, такси их ждало, поехали потом в лес, комбинезоны сожгли, ножи специально к этому купили.
Д.1: Кстати, они знаешь, как прошли? Купили себе комбинезоны этой службы, электрики, что ли, его друг первый пошёл, так бы она ему не открыла.
Д.2: Вообще непонятно, как так можно. Говорят, что он что-то там с наркотиками дело имел. Может, накурился?
Д.1: Да, кстати, Аня говорила (они вместе учились), что они играли как-то в (не пам’ятаю, що — прим. автора), так он курил и вообще с наркотиками легко.
Д.2: Это все оттого, что он безнаказанность свою знал. Если что сделает, папа поможет.
Д.1: А еще ххх с его мамой вместе раньше работали, вот сейчас его маме позвонила, так та говорит, до сих пор поверить не могу.
Д.2: Это он если в тюрьму попадет, живым не останется.
Д.1: Ага, его еще в психушку возили на обследование.
Д.2: Главное, её, себе жизнь погубил, две семьи сломал — его семью тоже.
Ззаду маршрутки чути вигук «На остановке». Перша дівчина отримує смс. Читає.
Д.1: Всё, теперь я не могу в Турцию по гривне звонить.
.......
Пауза на хвилину. Під’їжджаємо до зупинки, проїжджаємо по червоних поперечних лініях, намальованих на асфальті. Від них маршрутку трусить.
Д.1: А зачем эти штучки?
Д.2: Предупреждение перед полицейским.
В.: Чтобы водитель проснулся.
Загальний сміх.
Д.2: Если сильно быстро будет ехать, то и не успеет проснуться.
Знову пауза. Доїжджаємо до наступної зупинки, там такі ж самі лінії.
Д.1: (водію, голосно) Просыпаемся!
Д.2: А как это их делаются?
В.: Краска. Один слой, второй.
Пасажир: За поворотом остановите.
Д.2: О, давай и мы выйдем за поворотом.
Встають.
Д.1: (водію) Щасливої дороги!
В.: Дякую.
Маршрутка рушає і доїжджає до кінцевої зупинки. Я сходжу.
Завіса
До речі, я сьогодні в Києві не був, хтось скаже — справді подорожчав проїзд в метро чи знову тільки розмови?
no subject
Date: 2008-11-03 12:07 am (UTC)no subject
Date: 2008-11-03 12:44 am (UTC)no subject
Date: 2008-11-03 12:50 am (UTC)Я, наприклад, ріжки не вдягаю, але не тому, що боюсь в такому вигляді вийти в люди, а тому, що це, як на мене, дешевувато. Тобто я не хочу сказати, що у надяганні ріжок самому по собі є щось гарне — ні, вони всього лише індикатор гарної тенденції.
no subject
Date: 2008-11-07 01:48 am (UTC)Слишком общая фраза, не мог бы ты конкретизировать? Естественно, что индивидуальность - это некие отличительные стороны. Но обычно, когда говорят "быть не как все", то подразумевают, что человек вызывающе отличается. Индивидуальность можно проявлять по разному.
no subject
Date: 2008-11-07 02:05 am (UTC)