Про громадянство

Вчора вдень подумав ось що: громадянином людина стає не за  своєю волею, а  громадянство накладає на  неї певні обов’язки (надаючи, звісно, і  певні права). Будучи послідовним лібералом, я  вважаю таку практику неприйнятною. Логічним рішенням було би прийняття громадянства людиною у  свідомому віці, добровільно. Приїжджаю додому — і на́ тобі: http://fritzmorgen.livejournal.com/205846.html.

Власне, не можу повністю погодитися з цим записом. Наприклад, незрозуміло, звідки в такій системі беруться податки (якщо уже говорити про те, що будь-який договір з державою людина укладає добровільно), причому вищі (!!!), ніж для громадян. В принципі, я згоден, що в сучасному світі забезпечити вибіркову охорону громадян правоохоронними органами малореально, тому їх примусова оплата хоча б має виправдання. Але платити більше — це зовсім з пальця висмоктано.

Але, попри спірні деталі, головний посил є цілком справедливим: громадянство (як договір з державою) має прийматися свідомо і добровільно. Тому що якщо він не приймається свідомо і добровільно, то це вже ні разу не договір. Послуги держави мають також оплачуватися добровільно. До речі, нещодавно зустрів доволі цікавий варіант реалізації останнього, причому без відмови від громадянства: http://blog.liga.net/user/zoloto/article/2483.aspx.

Між іншим, повертаючись до запису Фріца Моргена, відмічу, що з хрещенням не все так очевидно. У людини ж бо не питають, чи хоче вона народитися.