Про мажоритарні і пропорційні вибори

Вкладу і я свою лепту в дискусію про вибори, бо мені здається, що позиція, яка мені в цьому питанні близька, представлена не дуже широко.

Навколо себе я спостерігаю ледве не одноголосне твердження, що депутати мають мати відповідальність перед населенням, а тому вибори мають бути мажоритарними. Мене в такій постановці питання дещо дивує своєрідне поняття відповідальності. Приміром, говорять, що партійні списки дозволяють людям приховуватись від відповідальності. Таке враження, що більшість населення відповідальність уявляє як можливість завжди знайти винного і надавати йому по голові. Дійсно, при мажоритарних виборах завжди є в кого ткнути пальцем і сказати: ось хто у всьому винен (як тут не згадати пункт 47 Реальної Конституції України). Але мені депутат потрібен не для того, щоб його побити. Я знаю, що бегемот не навчиться танцювати від того, що його по морді битимуть чайником. І мій представник потрібен не для того, щоб його в чомусь звинувачувати, а для того, щоб він ефективно діяв від мого імені.

Слово «відповідальність» має два значення: негативні наслідки, які накладаються на когось за порушення обумовлених правил поведінки, і зобов’язання з уважністю ставитись до своїх рішень та їх наслідків. При цьому, якщо ми говоримо про наших представників, то метою може бути лише друге значення слова, відповідальність у першому значенні потрібна лише як інструмент для досягнення другого.

Перш, ніж продовжити розмову про відповідальність, хочу поставити одне суттєве питання: яку функцію взагалі виконують наші виборні особи? Традиційно цих функції три: представницька, правотворча і виконавча. Представницька функція демократичного парламенту — сама рання, у сьогоднішній політиці найяскравіше вона видна в дипломатії. Представник — це уповноважена говорити від чийогось імені людина. Потрібна вона для того, щоб представляти інтереси того, від чийого імені він поставлений. В рамках всенародних виборів така «посада» має сенс у випадку федеративного устрою, коли територія певною мірою є окремим суб’єктом і може мати власний інтерес. До речі, саме звідси ноги ростуть у недоторканності депутатів: їхня недоторканність — це те саме, що недоторканність дипломатична. Король не дозволить виступати від свого імені при дворі іншого короля людині, яка може знаходитись під тиском з боку оточення іншого короля, тому він вимагає гарантій безпеки для свого представника.

( Read more... )