Ще про виробництво в умовах зменшення цін

До запису про економічний розвиток і дефляцію я отримав коментар, на який хочеться відповісти окремим записом.

>Якщо розглянути граничний випадок: всі зароблені гроші
>людина ховає «під матрас»...

Я пропоную все ж таки розглядати реальних людей, а не роботів. Реальна людина збирає гроші як гроші виключно для того, щоб їх витратити, і перестає це робити тоді, коли вважає наявні об’єми готівки достатніми для подальших операцій, які вона планує. Накопичувати гроші до безкінця людина може лише як споживчий товар, тобто якщо вони для неї цінні не як гроші (засіб придбання інших речей), а самі по собі. Якщо з’являться такі унікуми, і при цьому виробництво грошей (скажімо, об’єми добування золота) не покриють втрат, то грішми просто стане інший товар, оскільки сталість об.єму грошової маси (цінності грошей) — найбільш зручна для економічних суб’єктів ситуація, і вони вибиратимуть для використання як грошей саме такі товари, які мають стабільний об’єм.

Ще раз: гроші під матрацом ніколи не залишаються, тому що під матрацом — це те ж саме, що і в кишені.

>То само роблять компанії, що торгують своїми акціями: як тільки
>інвестори розкуповують всі, а попит все ще є, акції додруковуються,
>ціна однієї акції і вартість активів тих, хто акції вже купив, падають.

Я не дуже гарно знайомий з фінансовими операціями з цінними паперами, але зі  стовідсотковою певністю скажу, що такого не відбувається. Додатковий випуск акцій може виконуватися лише для залучення нового капіталу, при цьому кожна зі старих акцій продовжує відповідати такому ж об’єму уставного капіталу, що і раніше. Дивіденди при цьому не падають, якщо новозалучені кошти використовуються не менш ефективно, ніж раніше. Ціна акції, відповідно, теж. Відсоток голосів з акції — зменшується, звісно, тому що тепер це відсоток голосів у більшій фірмі.

>Не зрозумів, що таке «капітальне виробництво» і чому воно має не зачіпатися кризою.

Капітальне виробництво — це виробництво товарів, які є інструментами або компонентами для виготовлення споживчих товарів. Інакше кажучи, це віддалене від споживача виробництво. Кризою воно якраз зачіпається в першу чергу, якщо говорити про циклічні кризи, що виникають унаслідок кредитної експансії. А от зниженням споживацького попиту воно зачіпається набагато менше, ніж виробництво споживчих товарів.

От, скажімо, виробництво гвинтиків. Один гвинтик може піти на комп’ютер, який через місяць стоятиме у когось вдома, а інший може піти на комп’ютер, на якому працюватиме проектувальник, який проектує атомну станцію, яка буде допроектована через 3 роки і запущена ще через 5, а потім вироблятиме електрику протягом 40 років, і, отже, виробництво цього гвинтика буде віддалене від реальної користі, принесеної ним споживачу, в середньому, на 28 років (це ще якщо не враховувати промислове споживання електроенергії). Падіння попиту не розходиться по всій економіці одномоментно, воно спочатку зачіпає виробництво споживчих товарів, а потім — все більш і більш віддалених від споживача капітальних. Весь цей час виробники споживчих товарів не сидять, склавши руки, а шукають більш доцільне застосування для своїх капіталів, тобто більш прибуткові галузі — капітальні. Тому буде збільшуватись загальна капіталізація економіки, зменшуватись гранична прибутковість капіталу і, відповідно, зменшуватись відсоткові ставки на заощадження, що зменшить схильність заощаджувати. Врешті цей процес призведе до стабілізації об’єму заощаджень.

>Зниження цін внаслідок здешевшання виробництва (електроніка,
>комунікаційні послуги) — це позитив. Зниження цін внаслідок
>падіння попиту (дефляція) — це негатив. Саме по собі зниження
>цін не є ані поганим, ані добрим, адже залежить, чим воно
>викликане. Ну, як і прищі :)

Для виробника не буває зниження цін внаслідок здешевлення виробництва, буває лише зниження цін внаслідок падіння попиту. Якщо виробник електроніки зменшує ціни, він це робить тому, що інакше нічого не продасть. Для виробника можливість здешевлення виробництва — ніяка не перевага, тому що таку саму можливість мають конкуренти, і йому потрібно здешевлюватися з ними наввипередки. І завдання «вижити в умовах падіння попиту» однаково складна незалежно від його причин, і має подібні рішення — правильну переорієнтацію капіталів.

І нагадаю ще ось що: ріст економіки може однаково призводити як до зростання попиту на гроші, так і до падіння (наприклад, введення розрахунку кредитними картками — за рахунок зменшення необхідних залишків готівки, або мережеве планування виробництва — за рахунок зменшення люфтів між окремими стадіями і, отже, середнього об’єму необхідних грошей, тому що гроші потрібні протягом коротшого часу).