Про загострення

[ichthuss]

Коли моя мама була ще маленькою, вона одного разу затіяла гратися з сірниками. Її тато (мій дідусь) замість того, щоб відібрати у неї сірники, спокійно спостерігав за цим доти, доки дитина не обпекла пальці. Після цього мама з сірниками більше не гралася.

Бувають ситуації, коли природне бажання уникнути погіршення положення заводить ситуацію в глухий кут. Якщо покривати якісь негарні вчинки людини, найімовірніше, вона таких вчинків робитиме все більше. Якщо дитину старанно оберігати від усіляких хвороб, вона якраз стане до хвороб дуже уразливою, бо в неї не виробиться імунітет. Якщо приховувати уразливості у програмному забезпеченні, то про них знатимуть лише хакери, і користувачі програм залишатимуться беззахисними. В таких патових ситуаціях єдиним нормальним рішенням буде піти на загострення ситуації. На практиці це означає, що потрібно буде зробити всім гірше, або, принаймі, зробити комусь гірше, не покращивши безпосередньо нічиє положення. Закласти людину за просто так. Дати дитині заразитися. Випустити публічний експлоїт, який дозволить використовувати уразливість програми. Загострити, врешті-решт, в’ялий конфлікт, котрий заважає жити всьому колективу, але розв’язати який ніхто на себе сміливості не бере.

Відношення до такого вчинку може бути різне: «дитину не бережуть», «стукачі», «через вас, паразітів, всякі тринадцятилітні придурки мені сервери позаражали троянами». Але треба признати, що лише така поведінка дає шанс нормалізувати ситуацію.

UPD Ще приклад — інформація про шкоду паління сама по собі шкодить здоров’ю за ефектом плацебо, але відмова від такого інформування знову ж таки заводить ситуацію в глухий кут.