Про загострення

[ichthuss]

Коли моя мама була ще маленькою, вона одного разу затіяла гратися з сірниками. Її тато (мій дідусь) замість того, щоб відібрати у неї сірники, спокійно спостерігав за цим доти, доки дитина не обпекла пальці. Після цього мама з сірниками більше не гралася.

Бувають ситуації, коли природне бажання уникнути погіршення положення заводить ситуацію в глухий кут. Якщо покривати якісь негарні вчинки людини, найімовірніше, вона таких вчинків робитиме все більше. Якщо дитину старанно оберігати від усіляких хвороб, вона якраз стане до хвороб дуже уразливою, бо в неї не виробиться імунітет. Якщо приховувати уразливості у програмному забезпеченні, то про них знатимуть лише хакери, і користувачі програм залишатимуться беззахисними. В таких патових ситуаціях єдиним нормальним рішенням буде піти на загострення ситуації. На практиці це означає, що потрібно буде зробити всім гірше, або, принаймі, зробити комусь гірше, не покращивши безпосередньо нічиє положення. Закласти людину за просто так. Дати дитині заразитися. Випустити публічний експлоїт, який дозволить використовувати уразливість програми. Загострити, врешті-решт, в’ялий конфлікт, котрий заважає жити всьому колективу, але розв’язати який ніхто на себе сміливості не бере.

Відношення до такого вчинку може бути різне: «дитину не бережуть», «стукачі», «через вас, паразітів, всякі тринадцятилітні придурки мені сервери позаражали троянами». Але треба признати, що лише така поведінка дає шанс нормалізувати ситуацію.

UPD Ще приклад — інформація про шкоду паління сама по собі шкодить здоров’ю за ефектом плацебо, але відмова від такого інформування знову ж таки заводить ситуацію в глухий кут.

Comments

[alexuol.livejournal.com]

Сначала думал согласиться, но потом, размышляя о детях, пришла мне на ум следующая мысль.

В случае с ребёнком можно было бы поспорить с единственностью способа. Можно попробовать научить ребёнка правильному, объяснить ему. Но тут же кроется и минус этого способа. Если у ребёнка не сформирована система понятий, то мы и не сможем его ничему научить. Мы не сможем объяснить ему, что играться спичками плохо, потому что это больно. Ему нужен опыт. Шкала для оценки.

И тогда я подумал, а что если мы внедрим в него и эту шкалу? Я думаю, можно уже уйти от примера с ребёнка. По сути, приведенный пример описывает полный контроль. То есть, тоталитаризм. И в описанном примере эффект есть (правда до тех пор, пока работает сам тоталитаризм).

Кстати, можно подумать над ещё одним подходом. Над конструктивным подходом.

[ichthuss]

>В случае с ребёнком можно было бы поспорить с единственностью способа.
Способу чого? Якщо ставити на меті досягти слухняності дитини, то можливі й інші способи. Якщо ж ми хочемо стати авторитетом для дитини і переконати її, що нам варто довіряти, бо ми краще знайомі зі світом, то дати їй переконатися особисто в тому, що те, про що ми говоримо, що воно погане, справді є поганим — це єдиний спосіб досягти мети.

>По сути, приведенный пример описывает полный контроль. То есть, тоталитаризм.
Не зрозумів.

>Кстати, можно подумать над ещё одним подходом. Над конструктивным подходом.
Не зрозумів.

[(Anonymous)]

>Але треба признати, що лише така поведінка дає шанс нормалізувати ситуацію.
Такое поведение не единственный способ нормализовать ситуацию.
>Якщо ставити на меті досягти...
Ситуации описывал ты, поэтому я не думаю, что я должен писать, что необходимо достичь. Как я понимаю, в ситуации с ребенком необходимо было достичь того, чтобы ребенок понял, что играть со спичками плохая затея.

>По сути, приведенный пример описывает полный контроль. То есть, тоталитаризм.
С моей точки зрения, это ещё одна альтернатива нормализовать ситуацию. Да, это спорная альтернатива, но она есть.

>Кстати, можно подумать над ещё одним подходом. Над конструктивным подходом.
Я толком не сформировал ещё мысль для себя. Но может быть тебя бы эта фраза натолкнула на что-то, вот и написал (и чтобы не забыть).

[ichthuss]

>Такое поведение не единственный способ нормализовать ситуацию.
Твій варіант?

>Как я понимаю, в ситуации с ребенком необходимо было достичь того,
>чтобы ребенок понял, что играть со спичками плохая затея.
Погоджусь.

>С моей точки зрения, это ещё одна альтернатива нормализовать ситуацию.
>Да, это спорная альтернатива, но она есть.
Чи можна вважати нормальною ситуацію, коли дитина не вважає, що з сірниками гратися не варто, і після зняття заборони або при послабленні контролю з великою ймовірністю спробує з ними гратися?

>>>Кстати, можно подумать над ещё одним подходом. Над конструктивным подходом.
Як на мене, найбільш конструктивним буде дати дитині набити ґулю, якщо це безпечно.

[alexuol.livejournal.com]

Твій варіант?
Ну, собственно, его описанием я и занимался :). Тоталитаризм.

Чи можна вважати нормальною ситуацію, коли дитина не вважає, що з сірниками гратися не варто, і після зняття заборони або при послабленні контролю з великою ймовірністю спробує з ними гратися?
Не знаю. Можно моделировать разные ситуации. Когда мы просто ей запрещаем играться, тогда естественно, что такие проблемы могут возникнуть. Это недостаток тоталитаризма. Когда мы мы внедряем ей запрет на идеологическом уровне. Такой запрет может забыться (впрочем, совковое мышление не все забыли), но тоже самое можно сказать и про опыт. И наконец, возможна ситуация, что ребёнок больше со спичками иметь дела не будет.

>Як на мене, найбільш конструктивним буде дати дитині набити ґулю, якщо це безпечно.
Я ещё обдумывал вариант, когда мы учим ребёнка пользоваться спичками правильно. Но он весьма спорный, поэтому не стал его писать. (И лучше это сделать, а то ещё хату спалит).
Если ребёнок уже умеет использовать спички, то можно "обжечь" его под нашим руководством. Это в некий средний вариант между полным тоталитаризмом и полным либерализмом

[ichthuss]

>Я ещё обдумывал вариант, когда мы учим ребёнка пользоваться
>спичками правильно.
Я взагалі не торкався питання навчання дитини. Навчати дитину користуватися чимось справді потрібно, але відношення до теми це не має. Питання стоїть так: чи буде дитина довіряти нашій думці, як авторитетній, не ставлячи під сумнів наші твердження про небезпечність деяких речей, принаймі, доти, доки у неї не вистачить розуму не нанести шкоди собі та іншим людям в процесі такої перевірки.

>Когда мы мы внедряем ей запрет на идеологическом уровне.
Чомусь у мене такі заборони викликають асоціації з духовним вбивством, або, принаймі, абортом (якщо їх виділяти окремо) — тому що такі заборони не дають розвиватися особистості.

[alexuol.livejournal.com]

Я взагалі не торкався питання навчання дитини.
Эээ, я думал, что тема "Про загострення..." :). Хотя каюсь, я первый начал съезжать в оффтоп.

Чомусь у мене такі заборони викликають асоціації з духовним вбивством, або, принаймі, абортом (якщо їх виділяти окремо) — тому що такі заборони не дають розвиватися особистості.
Почему сразу так категорично? Мы ведь не ограничиваем человека (или что-либо другое) полностью, есть много других измерений, в которых человек может свободно развиваться.

[ichthuss]

>Почему сразу так категорично?
Тому що дух може проявитися тільки у свободі волі. Якщо ми її приберемо, ми вб'ємо дух.

[alexuol.livejournal.com]

Тому що дух може проявитися тільки у свободі волі. Якщо ми її приберемо, ми вб'ємо дух.
Это всё поезия.

А полной свободы воли не бывает и нам так или иначе навязывается какая-то идеология.

[ichthuss]

>Это всё поезия.
Якщо людський дух вважати просто поетичним образом, то так.

>А полной свободы воли не бывает и нам так или иначе навязывается
>какая-то идеология.
Спробував відповісти окремою заміткою.