Тоталітаризм як вбивство

[ichthuss]

Если вас навек сплотили, озарили и ведут, Не пытайтесь уклониться от движенья к торжеству. Все равно на труд поднимет и на подвиг вдохновит Вас великий и могучий, и надежный наш оплот. Г. Остер

Нещодавно я порівняв нав’язування тоталітарного мислення з духовним вбивством. Хочу детальніше зупинитися на цій темі.

Ключовою особливістю особистості є свобода волі, тобто свобода приймати свої, не визначені зовні рішення. Таким чином, рівно в тій мірі, в якій ми нав’язуємо певній особі деякі рішення, ми відбираємо у неї її особистість. Ідеалом тоталітаризму є ситуація, коли в світі залишається лише одна особистість — диктатор, всі ж інші не приймають власних вільних рішень. Зрозуміло, що чисто адміністративними засобами такого досягти неможливо, однак на допомогу тоталітаристам в цьому випадку приходить ідеологія — саме вона здатна розчинити в собі чужу особистість (не повністю, щоправда, і лише тимчасово — повністю знищити особистість людині не під силу).

При уважному погляді можна побачити таке протиріччя: деякі методи, які використовуються для зрощування, формування особистості — наприклад, виховання — зовні схожі на ту саму ідеологізацію та насилля над особистістю. Тобто, виходить, не всяке навіювання людині рішень вбиває, воно може і творити. (Відмічу, що секс, який дає життя, теж на перший погляд схожий на насилля). Протиріччя це уявне: це один з тих випадків, коли обмеження не зменшують потенційні можливості, а допомагають краще структурувати реалізацію цих можливостей. Правила дорожнього руху не перешкоджають проїзду з точки А до точки Б, а лише структурують потік автомобілів. Юридична система сама по собі не є перешкодою в реалізації цілей та завдань громадянина чи підприємства. Мови програмування зі строгою типізацією є попри це тьюринг-повними, і на них може без проблем бути реалізована будь-яка програма (при цьому практика показує, що кращі програми якраз получаються на строго типізованих мовах, ніж на скриптових).

Здається, я можу виділити визначальну різницю між тоталітарними заборонами і структуруючими обмеженнями. Вона полягає в предметі цих обмежень. Тоталітарист обмежує цілі, ліберал обмежує засоби. Обмеження засобів може дати як позитивний ефект, так і дезорганізуючий — в останньому випадку особистості розкритися шляхом реалізації своїх задумів буде складніше — але особистість залишиться.

Comments

[ichthuss]

>1. Это невозможно.
Безперечно.

>2. Что это меняет? Всё равно останутся способы проявить свою
>личность, которые будут просто параллельны (или ортогональны)
>тоталитаризму.
Ну тут я навіть і пояснитине можу. Свобода — вона така, непояснювана. Якщо людина не розуміє, що поганого в тому, що за неї щось вирішують, і вона на це не впливає, то я тут вже нічого не зроблю.

[alexuol.livejournal.com]

Якщо людина не розуміє, що поганого в тому, що за неї щось вирішують, і вона на це не впливає, то я тут вже нічого не зроблю.
Речь не об этом была. Ты ведь писал, что тоталитаризм убивает личность. Я написал о том, что личности всё равно остается много места для своего проявления. Да, меньше, но всё равно его достаточно.
К тому же, в современном мире ты не можешь всегда сам решать за себя, но это же тебя не особо расстраивает.