В продовження цього запису.
Людям доволі часто приходиться приймати рішення щодо того, чи доцільно їм прийматися за справу, в якій в них немає досвіду. Люди всліпу одружуються і йдуть в монахи, відкривають підприємство та створюють музичні колективи. Не думаю, що відкрию своїм читачам Америку, але хочу поділитися критеріями, за якими я оцінюю, чи є сенс втягувати себе в таке. Власне, цих критеріїв три: критерій здібності, критерій готовності та критерій наслідків.
Для початку, і я про це згадував у вищевказаному записі, я намагаюся оцінити, наскільки це можливо, своє розуміння нової області. Один із найважливіших показників тут співпадіння якихось моїх висновків із висновками авторитетних для мене в цій області людей. Якщо таких співпадінь стає суттєва частина, я вважаю, що в цій області діяльності у мене є деякі шанси. Критерій готовності раціонально описати не вийде; просто я помітив, що часто між тим моментом, коли я переконався, що можна себе пробувати, і моментом, коли я відчуваю себе на це готовим, проходить деякий час. Наслідки ж я оцінюю в першу чергу негативні, іншими словами, оцінюю ризик невдачі. Якщо я нічим особливим не ризикую, то я в такому випадку не бачу причин не спробувати.
До чого я веду: людина цілком може більш-менш адекватно оцінювати явища, поняття, теорії з деякої області та дії в цій області, не маючи в ній жодного практичного досвіду.
no subject
Date: 2009-03-26 05:10 pm (UTC)