Чому я не комуніст

[ichthuss]

Працює — не чіпай. Золоте правило адміна. Keep it simple, stupid! Не менш золотий принцип для програміста.

Чому я не комуніст? Адже очевидно, що комуністичний рух ставить на меті побудову дійсно справедливого суспільства (принаймі, набагато більш справедливого, ніж нині існуюче)?

Все дуже просто. Комуністи пропонують повністю зруйнувати існуючу систему суспільних економічних відносин і побудувати свою, ідеальну. Однак, скидається на те, що для того, щоб побудувати систему, яка буде хай навіть не ідеальною, але принаймі стабільною та ефективною, треба бути принаймі екстраталантом, не сказати генієм.

Революція до будівництва нездатна, це, думаю, не потребує доведення. Революція можно лише щось зруйнувати. Інколи це корисно. Більшовики були дуже розумні люди — їм вдалося після революції побудували систему, яка кілька десятиліть давала суттєвий підйом, можна навіть сказати, ривок у розвитку і ще кілька десятиліть на його результатах ця система трималась. Однак і їм не вдалося досягти стабільності системи — ну не склалося у них з повноцінною вертикальною мобільністю суспільства. Прорахунок зіграв з ними злий жарт через 70 років.

Зрозуміло, що чим система простіша, зрозуміліша та випробуваніша, тим надійнішою вона буде. Навіщо таку систему руйнувати — я зрозуміти не можу. Ліберальна система не містить ніяких принципових протирічь зі справедливістю (більше того, вона навіть на трієчку цю саму справедливість забезпечує — люди отримують суспільні блага за принесену суспільну користь), то навіщо натомість замінювати її іншою, зібраною з нуля?

Очевидне рішення у випадку, коли є готове ядро системи — доробляти цю систему, виправляючи огріхи, неточності, промахи, грубі моменти. Незахищені пенсіонери, інваліди — організовуємо загальнообов’язкове соціальне страхування. Сироти — розгортаємо систему інтернатів. Надмірні прибутки підприємців — вводимо прогресивні соціальні податки. Можна продовжувати далі.

Звісно, є речі, які вкрай складно вирішуються «від лібералізму» — наприклад, копірайт. Не одна сотня кілобайт написана про придуркуватість існуючої системи захисту авторських прав, але і відмінити її так просто не вийде — виходить, що і з нею не годиться, і без неї теж паршиво. Схоже, що нормальне рішення цієї проблеми можливе тільки з соціалістичним підходом. Однак вибудовувати його раніше, ніж суспільство саме прийде до цього вийде собі дорожче — обидві сторони, автори і читачі/глядачі/користувачі будуть вважати, що вони постраждали, з’їдять реформатора разом і систему відмінять. Перехід до соціалізму має бути поступовим, у міру дозрівання суспільства.

Капіталістичний базис слід залишити працювати там, де він працює. Якщо комуністи відмовляться від ідеї революційного переходу до нового суспільного устрою — я їх підтримаю у їх намірах обома руками. Тільки після цього вони уже будуть не комуністи.

Comments

Re: Выбор - ущемлением свободы.

[ichthuss]

>Не совсем понял, что в данном контексте делает «феодализм».
Феодалізм в голові — образ мислення, коли людина не бажає приймати суттєві рішення по розвитку країни самостійно і хоче звалити їх прийняття на «пана», хай у нього голова болить. Тобто коли населення одразу вважає себе нерівним з керівниками держави, нездатним зробити толковий вибір. Звісно, вибори в такій ситуації мають мало сенсу.

>Из вашей фразы следует, что выбор это процесс, наподобие течения реки.
У тому значенні, що одноразові вибори, як правило, змінити ситуацію радикально рідко здатні.

>«Свобода» в понятии либерала понятие неделимое. «Ущемлення
>свободи меншості» есть ущемление свободы вообще.
В будь-якому випадку існують ситуації конфліктів свобод. В таких випадках одна із двох свобод мусить бути ущемлена. Лібералізм неможливий?

>Если я стремлюсь к «счастью», то выбор даже из сотен партий,
>предлагающих себя во власть, но преследующих только собственное
>«обогащение» — не выбор и не свобода, а недоразумение.
Виборче право є не тільки активне. Є ще і пасивне право — бути обраним. Якщо немає жодної партії, яка підходила би по жеякому критерію, можна створити свою. Якщо ж не вийде створити партію, члени якої не будуть ставити собі за мету особисте збагачення, то слід признати, що прихід до влади людей, які не прагнуть особистого збагачення, є об’єктивно неможливим, і потрібно сформулювати інші критерії вибору. Скажімо, тих, які збагачуються без формальних порущень законодавства.

>Без цели нет смысла, но цель — сильное ограничение и выбора и свободы.
Будь-який критерій оптимальності зменшує кількість варіантів вибору до одного, як на мене, це не є обмеженням свободи.

Re: Выбор - ущемлением свободы.

[kurinn.livejournal.com]

«Феодалізм в голові — образ мислення, коли людина не бажає приймати суттєві рішення по розвитку країни самостійно і хоче звалити їх прийняття на «пана», хай у нього голова болить. Тобто коли населення одразу вважає себе нерівним з керівниками держави, нездатним зробити толковий вибір.»

«В будь-якому випадку існують ситуації конфліктів свобод. В таких випадках одна із двох свобод мусить бути ущемлена. Лібералізм неможливий?»

«Є ще і пасивне право — бути обраним. Якщо немає жодної партії, яка підходила би по жеякому критерію, можна створити свою.»

«Будь-який критерій оптимальності зменшує кількість варіантів вибору до одного, як на мене, це не є обмеженням свободи.»

Процитированные фразы показывают, что Вы отвергаете стихийный либерализм, как свободу, ограниченную только общим для всех законом (полисменом с дубиной). Вы считаете, что человек должен брать ответственность за развитие страны. Считаться с мнением ближнего, даже если при этом страдает свобода. Организовывать свою партию, если не нравится предложенный политический выбор. Смириться с тем, что свобода может существовать вообще при отсутствии выбора.
Многие сочтут такие взгляды не либеральными, а я запишу Вас в коммунисты.