Про закони і справедливість

[ichthuss]

В дискуссії у taki_net сформулював своє відношення до писаних законів, аж самому сподобалось. Виношу до себе в журнал.

Отже, я підкоряюсь закону тому, що (і лише тою мірою, доки) вважаю його вираженням абсолютної справедливості, що сформульоване авторитетним джерелом, яким для мене є суспільство. Відповідно, звідси випливають випадки, в яких я вважаю припустимим не підкорятися закону: тоді, коли суспільство для мене перестає в деякому питанні буди авторитетним джерелом поняття про справедливість, і при цьому я не маю інших підстав (скажімо, особистих авторитетів чи власних роздумів) вважати, що той закон відображає абсолют справедливості. В цьому випадку окремий закон стає для мене лише правилом гри, не більше того.