Позитивізм

[ichthuss]

Давненько не стикався з прикладами рафінованого позитивізму. Зустрічайте: http://lex-kravetski.livejournal.com/250468.html?thread=28140132.

Якщо серйозно, то особисто я вважаю позитивістський підхід (тобто заперечення філософського пізнання і відмова від нього на користь пізнання емпіричного) до вивчення світу по-перше, помилковим, по-друге — небезпечним.

Помилковим — тому що він не є послідовним. Основна теза позитивізму: «всі знання мають встановлюватися емпірично» сама не може бути позитивно обґрунтована.

Небезпечним — тому що такий підхід не припускає наявності конструктивної мети для людства і для матеріального світу взагалі. Така мета не може бути встановлена емпірично, оскільки емпірично можна встановити лише вторинну мету («для досягнення такої-то мети потрібно спочатку досягти такої-то»). З такої точки зору все існування людства виглядає лише безцільною боротьбою стихій, і причин для його існування немає. Відповідно, людина, що сповідує позитивістський погляд, повинна признати, що взагалі ніякої мети вона перед собою ставити не може.

Я сподіваюся, немає потреби пояснювати, чим може бути небезпечним проживання в суспільстві, де перед людьми не стоїть взагалі ніяка мета.

Comments

[alexuol.livejournal.com]

Ещё дополню.

Человека и окружающий мир можно представить как некую машину Тьюринга. Сам человек при этом таблица состояний + его внутренняя лента, а мир представляет ленту, с которой человек считывает информацию.
Если рассматривать такую модель, то возникает всё тот же вопрос: что такое априорные знания? Набор состояний, но опять же, сердцебиение, я уверен, описывалось бы как набор из состояний, но я не могу сказать, что в процессе сердцебиения есть вообще какие-то знания. Впрочем, здесь уже можно вести какую-то дискуссию.
И, кроме этого, поскольку человек умеет обрабатывать информацию, поступающую через ленту, то можно сказать, что даже у человека, живущего согласно принципам позитивизма, есть цель, которая определяется набором его состояний.