Чи можна рятувати світ катуваннями?

[ichthuss]

Одним із найбільш холіварних питань, які мені доводилось зустрічати в інтернет-дискусіях, є різні варіації на тему «чи можна катувати людину, якщо відомо, що це допоможе врятувати ціле місто/країну/світ». Дам свій варіант відповіді, який, щоправда, оригінальністю не відзначається.

Якщо порушення загальноприйнятих норм права по відношенню до людини здатне врятувати багатьох, то, на мою думку, людина, яка може порушити ці права, може прийняти рішення під свою відповідальність. В прямому сенсі слова. Тобто, якщо я знаю, що якщо я зараз застосую катування до терориста, то зможу врятувати місто, то я можу або а) не застосовувати катування, або б) застосувати, після чого здатися владі під суд. Насьогодні в більш-менш цивілізованих країнах покарання, як правило, не перевищує собою злочин. Тому, якщо я не готовий заради порятунку міста сісти у в’язницю, я не маю морального права застосовувати катування до іншої людини. Саме перевірка на своїй сорочці у цьому питанні є найточнішою.

Це з точки зору моралі самого правопорушника. Тепер з точки зору суспільства: чи обґрунтованим є в такому випадку звичайне покарання за правопорушення? Я переконаний, що так. Порушник, коли йшов на це, знав «правила гри» і був до цього готовий. Слід також не забувати, що в будь-якому суспільстві зустрічається достатньо людей, яких утримує від протиправних дій тільки покарання за них — такі люди дуже швидко перейдуть до широкого практикування катувань, як тільки їм знайдеться формальне виправдання. Тому, хоча застосування звичайного покарання до такої людини я вважаю несправедливим, ще більш несправедливим, але вже по відношенню до катованих, я вважаю послаблення в цьому питанні.

Comments

[ichthuss]

>Я з тобою цілковито згоден, але такий підхід потребує перебудови
>мислення, коли кожен обиватель розуміє, що боротьба за моральні
>принципи, включаючи всі необхідні жертви, є його моральнім обов'язком.
Те, що я пишу, застосовне прямо сьогодні. В питанні щодо прийняття рішенні - кожним членом суспільства окремо; хто розуміє, той розуміє, а хто ні, для того і без цього тексту закони - лише правила гри. В питанні покарань - суспільством; сьогодні цілком достатньо розумних людей, щоб таке могло існувати як закон.

>Зараз ще є багато проблем, що можуть вирішуватися і без такого
>радикального переосмислення громадянського обов'язку.
Я умисне розглядаю крайній варіант, тому що саме такий крайній варіант застосовується як аргумент у питанні легалізації всякого роду непотребу. Звісну, у не крайніх варіантах таке питання не стоїть.