Про прочитане

[ichthuss]

Дочитав «Людську діяльність» Людвіга фон Мізеса. Якщо коротко, то однозначно must read.

Трохи детальніше. Більш всеосяжну книжку з економіки мені важко уявити — автор методично розбирає всі суттєві явища, які підпадають під компетенцію економічної науки, а також деякі з компетенції суміжних наук. При цьому в межах кожної теми розбираються всі суттєві аргументи, що їх висувають в полеміці: не буде великим перебільшенням сказати, що мені не вдалося в процесі читання книжки придумати контраргумент до його викладення, на який він не дав би відповіді. Звісно, приймати чи не приймати його аргументацію — справа читача, але важливо те, що ця аргументація присутня, автор не обходить незручні теми. Стиль викладення переважно цілком академічний. Деякі фрагменти в полемічному запалі написані доволі емоційно, однак емоційність не замінює аргументацію, а стоїть поряд з нею.

З самого початку книги автор викладає свій досить своєрідний методологічний підхід до економіки: приміром, він подає економіку як апріорну науку, поряд з математикою, на протиставлення природничим емпіричним наукам, емпіричною названа лише економічна історія. Ця дуже своєрідна на перший погляд думка детально аргументується автором, і я не буду приводити тут його аргументацію, її краще подивитися безпосередньо в книжці. Самим здоровим моментом у його підході до економіки (взагалі у підході австрійської економічної школи) є, на мою думку, погляд на економіку як на частину науки про діяльність людей.

Ліричний відступ. Доки я не познайомився з австрійською школою, для мене економіка виглядала чимось подібним до чорної магії: якісь обривки знань, інколи окремо зрозумілі, інколи, навпаки, дуже дивні, але які так чи так не збираються в суцільну картину. Якось я вирішив на семінар з економіки в межах інститутського курсу підготувати тему кейнсіанства, оскільки воно мені завжди видавалось незрозумілим, і я хотів розібратись детальніше. Ця тема стала апофігеєм мого розуміння мого нерозуміння економіки: набір слабозв’язаних тез, окремі кластери яких виглядають більш-менш правдоподібно, але цілісного вчення за ним категорично не проглядалось. З тих пір я взагалі не дуже цікавився економічною теорією, доки випадково не наткнувся на викладення опису механізму виникнення економічної кризи з точки зору австрійців. От тоді я побачив, що економічна теорія може триматися купи.

Це, звісно, не означає, що австрійська теорія простіша за інші. Повертаючись до книги: автор відповідає на такі питання, що мені їх навіть поставити в голову б не прийшло. Чи може монопольна ціна бути нижчою за конкурентну? Чи може мито на імпорт деякого товару, який з даної країни лише експортується, вплинути на ринок? Чому некоректно називати профсоюзи монополістами? Як податок на спадок впливає на накопичення капіталу? Чим обмежені банки у випуску незабезпечених банкнот? На всі ці питання автор дає прозорі і логічні, хоч і неочевидні, відповіді.

ЗІ. В принципі, після цієї книжки мені важко придумати економічну тему, на яку можна було б писати замітки самому, все вже, здається, написано до мене. Хіба що приводити ілюстрації до деяких проблем.