Ще з австрійської школи

[ichthuss]

Спробую все-таки викласти деякі цікаві моменти з книжки Мізеса. Ось, наприклад, як категоризується величина винагороди, отриманої людиною в процесі господарської діяльності.

Для початку декілька ввідних зауважень. Найперше, базовою категорією розгляду є людська діяльність. Вона може бути описана метою, інструментами та планом діяльності. Всі інші економічні побудови (напр., ціни, торгові сальдо, відсотки) розглядаються лише як компоненти та/або зовнішні умови для людських планів.

Економічними благами є ті інструменти діяльності, які є рідкісними. Ті інструменти (в широкому розумінні, включаючи працю та сировину), які доступні кожному в необмеженій кількості, не можуть розглядатися як економічні блага, оскільки не можуть бути предметом обміну.

Серед двох або більшої кількості можливих планів, які дозволяють досягти однієї і тої ж мети, при рівних інших умовах людина вибере той, який дозволить досягти мети швидше. Щоб людина вибрала більш тривалий план, він повинен мати переваги, які компенсують очікування, приміром, витрачати менше ресурсів або мати більшу віддачу.

Людська діяльність завжди пов’язана з невизначеністю наступних обставин. Будь-який план може завершитись успіхом або невдачею. В цьому розумінні будь-яка діяльність має гіпотетичний (спекулятивний) характер.

Так от. Кожен з трьох останніх факторів є джерелом доходів. Відповідно, доходи поділяються на: ціну початкових ресурсів (природніх та трудових), процент на капітал та підприємницький прибуток. Ціна початкових ресурсів — це плата власникам цих ресурсів, яка дозволяє збалансувати наявну кількість цих ресурсів та потребу в них виробництва. Як правило, вона встановлюється на величині, рівній граничній корисності даного ресурсу, тобто об’ємові благ, який може бути виготовлений з додаткової одиниці цього ресурсу. Процент на капітал — плата, за яку людина згодна відкласти виконання своїх планів. Підприємницький прибуток — це дохід, який людина отримує за рахунок більш точного, ніж інші, передбачення майбутніх подій.

Якщо з заробітною платою і платою за ресурси все, думаю, зрозуміло, то на проценті на капітал та на підприємницькому прибутку зупинюсь трохи детальніше. Коли людина планує діяльність, то, як вже говорилось, вона погодиться відкласти досягнення мети лише у тому разі, якщо вона досягне більшого результату. В тому числі, будь-який план, пов’язаний з накопиченням інструментів (капіталу), буде прийнятий лише тоді, коли віддача від вибору цього плану перевищує суб’єктивну оцінку людиною втрат від відкладення досягнення мети. Іншими словами, будь-який інструмент вживатиметься як капітальне благо лише в тому разі, якщо він дозволяє отримувати людині дохід не нижче деякого відсотка.

Якби умови людської діяльності були цілком передбачуваними, дохід кожного обмежувався б лише платою за належні йому обмежені ресурси та відсотком за капітал. Однак в реальності людина змушена приймати рішення в умовах невизначеності. Якщо вона передбачає наступні умови краще за інших, вона може отримати дохід, що перевищує вартість затрачених нею ресурсів та відсоток на капітал. Різниця становитиме підприємницкий прибуток. Якщо вона помилиться в своїх планах, вона отримує дохід, що не є адекватним затраченим ресурсам та часові, і різниця складе її підприємницький збиток.

Оскільки всі три категорії доходів містяться в самій категорії людської діяльності, то спроба регламентувати величини цих доходів, встановивши їх у значення, відмінні від тих, що прямо випливають із їх ролі в людських планах, призведе лише до погіршення реалізації людьми їх планів, і, як насліднок, до зниження суспільного багатства.

Comments

[ichthuss]

>Щодо фінансово сектора згоден, він надто переобтяжений і його користь для
>реального (виробничого) сектора доволі посередня.

Я цього не говорив. Я взагалі не говорив про фінансовий сектор як такий.

>Так, це і є причиною всіх цим економічних спадів-підйомів.

Причиною спадів-підйомів є кредитна експансія, тобто діяльність банків з утворення нових грошей "з повітря". Це стосується не всього фінансового сектору, а лише одного конкретного механізму.

>Щодо інвестування, то воно виправдане лише при інфляції.

Це неправда. Приклад цифрової електроніки я вже приводив. І за відсутності інфляції інвестиції відбуватимуться, тому що інвестування завжди дозволяє отримати в майбутньому більше, ніж якщо від інвестування відмовитись.

>Я про те, що центробанки перетворити на ці інституції, про які він пише,
>зовсім нереально, адже втрачається їхня первинна мета, тому я не вважаю
>це центробанком, яким він задумувався.

Правильно. Центробанк, як він задумувався, взагалі непотрібен. Центробанк задумувався як способ боротьби з економічними циклами, які викликані кредитною експансією. Один автор порівняв це з конструюванням ефективної підвіски для автомобіля з квадратними колесами. Так, за останні сто років придумали досить ефективну підвіску для квадратних колес, але якщо відмовитись від кредитної експансії, тобто перейти до золотого стандарту і 100% резервування вкладів до витребування, то центробанк стає непотрібен, оскільки циклу "експансія - депресія" не буде.

>Принаймні він не запропонував поступового плану їхнього скасування,
>який би був безболісним для економіки.

Це зробили багато інших людей, і це більше технічні деталі, ніж питання стратегії. Два головних моменти я назвав: 100% резервування і золотий стандарт, решта - деталі. Повертаючись до аналогії з попереднього абзацу, ви ставите питання, як подолати проблеми, пов’язані з переходом з квадратних колес на круглі: як довго ще треба випускати запчастини для людей, що володіють автомобілями з квадратними колесами, як дати можливість виробникам підвіски перейти на інші ринки і т.д. Наскільки гарно будут вирішені ці проблеми перехідного періоду, звичайно, суттєво, але не настільки критично, як сама відмова від квадратних колес.