Економічний розвиток, грошова маса і дефляція.

[ichthuss]

Постійно стикаюсь з тезою про те, що «для зростання економіки грошова маса також повинна рости». Інакше, кажуть, буде дефляція і капець всьому виробництву. Навіть якщо не брати до уваги підміну термінів (інфляція і дефляція позначають, відповідно, зростання та зменшення грошової маси, а не зміну рівня цін) і прийняти це твердження в формулюванні «падіння цін на продукцію призведе до падіння виробництва», воно все одно буде помилковим. По-перше, падіння цін на продукцію ніяк не шкодить виробництву, що чудово демонструє цифрова електроніка останні, щонайменше, 30 років. Зашкодити може лише несподіване падіння цін, але рівномірний розвиток економіки даватиме хіба що поступове та рівномірне падіння цін. По-друге, рівень цін залежить від двох факторів: об'єму грошової маси та (увага!) об'єму ліквідності, яку бажає мати на руках кожна людина.

Поясню: гроші потрібні лише тому, що людина не може загодя спланувати всі свої майбутні економічні операції. Приведу тут ілюстрацію, яка належить Людвігу фон Мізесу. Якщо ми уявимо світ, в якому знання людини свого майбутнього економічного життя прямує до абсолютного, то при цьому так само до нуля прямуватиме цінність гроші. Дійсно, якщо людина має деяку суму і точно знає про неї, що вона їй не знадобиться протягом деякого часу, ніщо не завадить людині віддати цю суму в кредит і отримати прибуток. Таким чином, людина триматиме гроші лише в тому об'ємі, який забезпечить непередбачувані операції. Пропозиція грошей зростатиме, попит зменшуватиметься. Отже, цінність грошей зменшуватиметься доти, доки вартість наявного об'єму грошей не співпаде з намірами людей про об'єм їхнього залишку наявних грошей, вираженого в товарному еквіваленті. В момент, коли вся майбутня економічна історія стане однозначно відомою, попит на гроші впаде до нуля.

Таким чином, цінність всього об'єму грошей завжди рівна об'єму товарів, який люди розраховують придбати в майбутньому, але ще не можуть прийняти остаточне рішення. При фіксованому розмірі грошової маси падіння загального рівня цін пов'язане не з самим ростом товарної маси, а виключно з ростом об'ємів людських планів на майбутнє. Якщо трапиться таке, що, незважаючи на ріст економіки, люди продовжують планувати до майбутніх покупок старий об'єм товарів, ріст економіки ніяк не позначиться на рівні цін. І навпаки, навіть без зростання економіки зростання невизначеності майбутнього і, відповідно, бажання відкласти більше економічних рішень на майбутнє призведе до зростання цінності грошей і падіння цін. (До речі, тут гарно видно віртуальність поняття «швидкість обертання грошової маси»: як бачимо, ця величина не грає практичної ролі в встановленні рівня цін, а, навпаки, є наслідком процесів формування такого рівня).

Отже, маємо: 1) економічне зростання саме по собі не веде до зменшення цін, 2) зменшення цін не несе загрози для виробництва. Тому теза про згубність фіксованої грошової маси для розвитку економіки є помилковою.

Comments

[noddeat.livejournal.com]

>Не зрозумів. Праця впливає на об’єм грошової маси? Чи на дефляцію?

Зокрема на інфляцію. Не можна розглядати можливі рішення людини про купівлю товарів без врахування того, що ця людина є завжди і виробником, і споживачем.

>В обох випадках людина відмовляється від негайної витрати грошей на користь відкладеної витрати.

Якщо розглянути граничний випадок: всі зароблені гроші людина ховає «під матрас» (припустимо, харчується вона помідорами з власного городу), то настане момент, коли вони закінчаться: всі гроші будуть під матрасом, торгувати можна буде тільки бартером, що автоматично призведе до банкрутства тих галузей, де це неможливо і відкидання економіки на рівень Середньовіччя.

Саме тому Центральний Банк мусить дбати про додавання грошей у систему. Цим знецінюються гроші, шо лежать під матрасом, адже частина їх реальної вартості повернулась назад у економіку.

То само роблять компанії, що торгують своїми акціями: як тільки інвестори розкуповують всі, а попит все ще є, акції додруковуються, ціна однієї акції і вартість активів тих, хто акції вже купив, падають. Тим самим компанія залучає ще інвестицій у себе, що було б неможливе, якби кількість акцій трималася сталою.

Не зрозумів, що таке «капітальне виробництво» і чому воно має не зачіпатися кризою.

Щодо банків, швейцарці так перелякалися несподіваним попитом на свою валюту, що пообіцяли додруковувати стільки франків, скільки треба, аби тільки курс тримати стабільно низьким. Адже, попри стереотипи, Швейцарія це не країна, що заробляє на банках, вона має виробництво, конкуренційність якого важливіша, ніж заощадження, якими неможливо скористатися.

>Аналогія не зовсім зрозуміла. Якщо чесно, то зовсім не зрозуміла.

Зниження цін внаслідок здешевшання виробництва (електроніка, комунікаційні послуги) — це позитив. Зниження цін внаслідок падіння попиту (дефляція) — це негатив. Саме по собі зниження цін не є ані поганим, ані добрим, адже залежить, чим воно викликане. Ну, як і прищі :)

[ichthuss]

>Не можна розглядати можливі рішення людини про купівлю
>товарів без врахування того, що ця людина є завжди
>і виробником, і споживачем.

Не розумію претензії. Де я це роблю, і чому це некоректно?

На решту відповів окремо: http://ichthuss.livejournal.com/42159.html