Про плутанину зі словами
Nov. 8th, 2011 02:09 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ichthussНе можу не зауважити, що доволі багато понять біблійного лексикону вживаються в сучасній мові в значенні, помітно відмінному від оригінального, що призводить до безтолкової плутанини. Ось кілька прикладів.
Святість — в Біблії має значення «відділеність», «відокремленість», «присвяченість». «Свята людина» — це людина, що повністю присвятила себе служінню Богу, «святий храм» — місце, що виділене для служіння Богу, «святий Бог» — принципово відмінний та відділений від всього, що ми знаємо, той, який має іншу природу, «святий народ» — вибраний народ. Оскільки це слово, як правило, вживалось в контексті близькості до Бога, воно набуло вторинного значення — «чистий, безгрішний». Однак, якщо уважно прослідкувати, можна помітити, що біблійні автори вживали це слово саме в первинному значенні. Без цього, наприклад, неможливо зв’язати тезу про грішність всіх людей зі ствердженням святості деяких з них.
«Суєта» — має значення «марнота», а не «метушня». Спільнокореневе зі словами «всує» — задарма та «суеверие» — марновірство. Дуже раджу мати наувазі, коли читаєте Еклезіаста.
«Любов» — тут я навіть не візьмусь формулювати, про це біблійне поняття написана неймовірна кількість книг. Лише зауважу пару аспектів біблійної любові, які виглядають дивними для людини, що звикла до сучасного світського розуміння слова. По-перше, любов — це не почуття, точніше, не саме почуття. Почуття — одна із характеристик, можна сказати, симптомів любові. По-друге, любов — це щось таке, що людина може в собі змінювати, в т.ч., утворювати (інакше заповідь «любіть ближнього» була б безглуздою). Якщо спробувати якось пояснити, про що йдеться, то я б сказав, що любов — це така внутрішня точка опори, з якою стає легко і ставитись до людини добре, і вибачати її, і бажати їй добра, і багато іншого. Як правило, але не завжди, любов в цьому розумінні у людини є до себе: людині легко себе вибачити, людина гостро негативно ставиться до своїх недоліків (не ставлячись негативно до себе самої), людина бажає собі добра і не хоче, щоб з нею сталось щось недобре, і т.д. Саме таку точку опори потрібно в собі відрощувати, в розумінні християнства.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2011-11-08 05:35 am (UTC)no subject
Date: 2012-02-20 11:47 pm (UTC)Про плутанину зі словами
Date: 2012-02-20 11:53 pm (UTC)