Про форму власності при фашизмі

[ichthuss]

Я колись писав про суперечки щодо термінів. Зараз я хочу зупинитись на цікавому прикладі неузгодженості термінології.

Дуже багато разів спостерігав, що комуністи вважають нацистський порядок прикладом концентрованого капіталізму, а ліберали — концентрованого соціалізму. Це, звісно, зрозуміло: reductio ad Hitlerum — давній і поважаний аргумент. Однак цікаво те, що і одні, й інші праві. Висновок різниться в залежності від означення поняття «власність».

Обидві сторони згодні з озаченням, що капіталізм — це форма існування суспільства з приватною власністю на засоби виробництва. Соціалізм для комуністів — це устрій з суспільною власністю на засоби виробництва, яку ліберали ототожнюють з державною власністю. Чому так — див. нижче.

Марксизм розглядає поняття «власність» в рамках філософського поняття «відчудження». Таким чином, основною ознакою приватного капіталу для марксистів є те, що засоби виробництва не належать робітнику. Отже, німецька нацистська форма державного устрою (як і італійський фашизм) для них має основну властивість капіталізму: відірваність робітника від розпорядження, а, значить, використання вигоди від розпорядження засобами виробництва.

З точки зору ліберала поняття «власність» розглядається в контексті поняття «свобода». Іншими словами, основною властивістю власності є непідконтрольність розпорядження нею. Звідси логічно випливає неможливість іншої форми суспільної власності, окрім державної: якщо недержавний колективний «власник» не має можливості розпорядитися своєю власністю і віддати її приватній особі, то власник — не він, а держава, яка забороняє таку транзакцію.

Таким чином, в ситуації, коли розпоряджуватися капіталом на власний розсуд не може ні його формальний власник, ні робітники, засоби виробництва виявляються, з одного боку, відчудженими від робітника, тобто, з точки зору комуністів, приватними, з іншого ж боку — позбавленими вільного розпорядження власника, тобто, з ліберальної позиції, належать не капіталісту, а державі.

Саме такою і була ситуація в нацистській Німеччині і фашистській Італії: заводи мали юридичного власника, але ціни, а часто і об’єми виробництва різних товарів встановлювались директивно, державою (звісно, «в інтересах робочого люду»). Тому перш, ніж кидатись доводити співрозмовнику, що він пише жахливу фігню, яка не тримається купи, варто спробувати з’ясувати, що він має на увазі.

Comments

[mamuki.livejournal.com]

Приблизительно так, на мой взгляд, и устроен на мир.
Ну, я не настолько хорошо разбираюсь в термодинамике, чтобы начинать спор на эту тему :-)
Но в переложении "на людей" этот подход в точности соответствует классическому историческому материализму.
Не то, чтобы мне сильно не нравился исторический материализм - здравое зерно в нем, несомненно, есть. Но к вопросу о свободе воли, как мне кажется, он неприложим.
То есть свободная воля, в том смысле, как о ней говорят философы и теологи, должна уместиться где-то "между" физическими законами и имеет, скорее всего, нематериальную природу.
Вот до этого места я с вами был совершенно согласен :-)
Кхм. Во-первых, я хотел, собственно, сказать не совсем то - а то я хотел сказать, что физические законы - это не "законы" как таковые - вообще. Это просто эмпирически установленные закономерности. Но нет, по сути, абсолютно никакой гарантии, что они будут работать всегда, и именно таким образом, как мы ожидаем. Потому что нет никого, кто предоставил бы эту гарантию. Нет "полиции элементарных частиц", нет судов для волн и исправительных домов для полей. Поэтому, когда мы говорим о том, что "материя подчиняется неким законам" - это всего лишь фигура речи. И порой бывает важно об этом помнить :-)
Во-вторых, и это уже по поводу того, что вы написали, я, в принципе, не вижу принципиальных изъянов в еще марксистской формулировке, согласно которой свобода воли есть атрибут сознания, а сознание есть свойство высокоорганизованной материи. Но, с другой стороны, само представление о "материи" так расширилось (в него входят такие "нематериальные" в традиционном понимании, объекты, как поля), что говорить о какой-то принципиальной разнице между "материальным" и "нематериальным", в сущности, давно уже нет особого смысла.
Фактически "материально" стало синонимом "существующего".

[ichthuss]

>Фактически "материально" стало синонимом "существующего".

В контексте того, что говорит ваш собеседник, правильнее было бы сказать "то, существование чего научно подтверждено". То есть поля и частицы (что, в общем-то, одно и то же) - материя, а, скажем, свободная воля уже нематериальна, т.к., по определению, не детерминирована. Точно так же Бог, хоть и существует, но не материален, т.к. не может быть показан в повторяющемся эксперименте или наблюдении. Оговорюсь: в данном случае я не высказываю свою позицию и не пытаюсь что-то доказать, я всего лишь предполагаю, в каком смысле употребляет слова ваш собеседник. Думаю, что под нематериальностью он как раз и имел ввиду независимость от законов природы.

[mamuki.livejournal.com]

правильнее было бы сказать "то, существование чего научно подтверждено"
Вовсе нет :-)
Один из важнейших инструментов науки - гипотезы, а они по определению не имеют на текущий момент научного подтверждения.
Можно было бы обратиться к попперовскому критерию фальсифицируемости, но и тут все не так просто.

свободная воля уже нематериальна, т.к., по определению, не детерминирована
И с детерменированностью все не так уж и просто, по крайней мере, в квантовой физике.
Частицы как бы вполне материальны, но подвержены неопределенности Гейзенберга.

Даже критерий "наука исследует повторяющиеся явления" не вполне корректен - наука исследует Большой Взрыв, который является явлением по определению уникальным для данной вселенной.