Від монополії до ринку. Як обійтися без держави

[ichthuss]

За останні місяці я все частіше стикався з тим, що людям складно пояснити, чому потрібно позбавлятись від державної монополії, по можливості, у всіх сферах її діяльності. Аргументація зазвичай зводиться до різних варіантів тези «а як інакше?». Тому я вирішив написати трохи про те, як інакше. Іншими словами, яким чином ринок може надавати ті послуги, які сьогодні надає держава. Цей запис є вступним записом такого циклу.

Насамперед деякі зауваження. По-перше, ні я, ні хто-небудь інший не може наперед знати, яке рішення деякої проблеми знайде ринок. Саме цей фактор і є головною перевагою ринку: вдалі рішення шукають тисячі людей, а знайдене рішення може використовуватися як завгодно широко. Тому все, що далі буде сказано про конкретні варіанти реалізації державних послуг, є лише ілюстрацією одного із теоретично можливих варіантів. Не слід сперечатися з ними як з єдиним можливим варіантом.

По-друге, назви послуг, на які я поділяю державу, не завжди співпадають з тим, що називається тим самим словом у відомій нам державі. Наприклад, словом «суд» у нас позначають також і судове виконання, і виконання покарань, натомість я в подальшому вживаю це слово лише в значенні послуги з визначення правих і неправих. По-третє, все нижчевикладене не слід сприймати так, що я пропоную прямо завтра взяти і відмінити державу. Мова йде лише про те, щоб всіляко боротися з державною монополією в цих сферах діяльності: якщо краще за державу ці послуги справді ніхто не надає, то держава так і залишиться їх виконавцем. Якщо ж послуги можуть надаватись краще, то держава має зійти зі сцени.

По-четверте, по собі скажу, що навіть знаючи теоретично, як саме та чи інша послуга може надаватись, дуже важко позбавитись від враження, що без контролю, якщо покладатись лише на ринкові механізми, послуга ніколи не набуде необхідної якості. vzua називає таку аргументацію «пирожки с ядом»: колись такі самі міркування висловлювались щодо сфери громадського харчування, мовляв, навіть при державному контролі нас годують казна-чим, а без контролю пиріжки взагалі страшно їсти буде. Думаю, зрозуміло, що до реальності подібне інтуїтивне сприйняття має відношення вкрай умовне.

Ну і, нарешті, якщо навіть я помиляюсь, і якась з описаних послуг справді не може надаватись недержавними агентами, це не відміняє конкурентного підходу щодо решти послуг. Попрошу читачів надалі тримати в голові ці зауваження, без них текст можна зрозуміти неправильно.

Методологія аналізу

На сьогодні єдиним виправданням держави є те, що вона надає людям деякі послуги, які, за популярною думкою, не можуть надаватись (або не можуть настільки ж добре надаватись) за відсутності держави. Першим, на що ми наткнемося, якщо спробуємо проаналізувати це твердження, стане факт, що державу неможливо розкласти на послуги, тому що деякі сфери її діяльності взагалі не є послугами (наприклад, протекціонізм або т. зв. victimless crimes, злочини без жертви). Одне вже це дозволяє віднести таку аргументацію до категорії відмазок — простіше кажучи, держава існує зовсім не тому і не для того, для чого каже. Але це питання окреме, а зараз я обмежусь лише тією діяльністю держави, яку можна описати як послуги, повністю ігноруючи решту діяльності, як таку, від якої користі напевне нема.

Друга проблема подібної декомпозиції полягає в тому, що на даний момент неможливо вибірково оплачувати державні послуги. Основною перешкодою є той факт, що бюджет дуже значною мірою (думаю, значно більше, ніж наполовину) є бюджетом перерозподілу, а не бюджетом оплати послуг. Іншими словами, одні люди платять за інших. Необхідність переходу на режим «платимо кожен за себе» безпосередньо випливає із наведеної вище аргументації («держава існує для надання послуг»), і надалі я вважаю за дане, що стартовою позицією є — кожен отримує конкретний набір послуг, за кожну з яких він платить державі. Відмова від послуги автоматично означає відмову від оплати. Факт політичної неможливості цього в сьогоднішній Україні не повинен нас турбувати, оскільки зараз мова йде не про те, що ми можемо зробити, а про те, до чого слід прямувати. Щодо того, чи повинна держава, окрім надання послуг, займатись перерозподілом, то це питання не відноситься до обговорюваної теми, хоча б тому, що навіть якщо і повинна, то цю діяльність обов’язково слід відділити від державних послуг. Всі послуги оплачуються кожним окремо, відбір і роздавання грошей перерозподілом відбувається окремо, щоб було зрозуміло, хто кому чим і скільки зобов’язаний.

Отже, всю корисну діяльність держави вважатимемо набором послуг і спробуємо проаналізувати, яким чином кожна з них може надаватися ринком, тобто безпримусовою взаємодією людей в рамках соціуму. По кожній послузі я розгляну, по-перше, теоретичні міркування щодо того, чим є ця послуга, в чому вона полягає, і яку мету ставлять клієнти (покупці). По-друге, приведу ілюстрацію механізму, як, на мою думку, ця послуга може надаватись недержавним виконавцем. І, по-третє, запропоную певну модель, яким чином дану послугу можна демонополізувати. Важливий момент: деякі послуги, такі, як пенсійне забезпечення, на даний момент знаходяться в певного роду глухому куті, з якого не можна вийти, просто відмовившись від всіх поточних «зобов’язань» перед державою (у пенсіонерів банально немає накопичень). В подібних випадках я буду окремо зауважувати, що можна зробити з цими «зобов’язаннями».

Отже, розглянемо, як можна, наперекір Леніну, жити в суспільстві і бути від нього вільним. Нижче наведено список послуг. По мірі написання пункти будуть замінюватись посиланнями. Переважно пункти відсортовані за зростанням очевидності способу заміни на ринок, але деякі з них переставлені для більш логічного порядку викладення.

Теоретичні зауваження:

• Приватна власність та злочини
• Грошова маса, депозит, кредит та кризи

Основний цикл:

1. Господарський суд
2. Судове виконання
3. Нормотворчість
4. Охорона порядку
5. Слідство
6. Кримінальний суд
7. Виконання покарань
8. Армія-1. Конфлікт приватних осіб
9. Армія-2. Конфлікт приватної особи з державою
10. Антимонопольна діяльність
11. Протекціонізм
12. Інфраструктура
13. Грошова емісія
14. Інтелектуальна власність
15. Нормоконтроль
16. Міжнародне представництво, дипломатія
17. Наука, освіта
18. Соціальний захист

Comments

[stzozo.livejournal.com]

Я бачу дві природні державні монополії:
Законотворчість і нетривіальний примушуючий суд.

[ichthuss]

Про них буде мова далі, тоді і обговоримо. Радує, що ми згодні щодо можливісті (і, сподіваюсь, необхідності) демонополізації решти державних функцій.

[stzozo.livejournal.com]

Можливість да, необхідність - ні (можливі варіанти).
Якщо є якась монополія, то вона має бути офіційною, прозорою і утримуватись народом в залізних лещатах.

[ichthuss]

Вам не здається, що утримувати монополію в залізних лещатах дещо накладніше, ніж допустити конкуренцію?

[bogdan-ua.livejournal.com]

І як це працює?

[stzozo.livejournal.com]

До речі, грошову емісію я вважаю важливим видом експлуатації, тож ліпше її монополізувати.
Так, щоб з надрукованих грошей більша частина роздавалася порівну всім громадянам (негативний подушний податок).

[bogdan-ua.livejournal.com]

Грошова емісія без монополії по суті і емісією не є. Грошима до того, як цю функцію монополізувала держава було золото. Нічим не покриті папірчики на вільному ринку не мають жодних шансів.

[stzozo.livejournal.com]

Емісією може займатися будь-який банк.

[noddeat.livejournal.com]

Ринок судових послуг існує — є в Україні до вибору купа мафіозних організацій. Особливо в 90-х вони якісно замінювали державу, але і зараз теж.

[ichthuss]

Звісно, існує. Жодну послугу держава не може остаточно монополізувати. Інша справа, що будь-яку нелегальну послугу держава може знищити, та ще й поставити це собі у заслугу.

[stzozo.livejournal.com]

Тільки це не послуги.
Послуга надається тільки за згодою.

[noddeat.livejournal.com]

ну я маю на увазі саме ситуацію, коли людина звертається за справедливістю до мафії, а не до суду. бо судитися довго і без гарантії, а тут заплатив % від транзакції — і швидко та ефективно маєш результат. це послуга. ну, комусь зручно жити в такому світі.

[stzozo.livejournal.com]

В речах, де неблаговидний вчинок людини шкодить не їй, а всім, ринкові механізми не працюють.
Наприклад, на одній вулиці не можуть конкурувати ті, хто кидає сміття під ноги, і ті, хто не кидає.

[ichthuss]

Давайте застосуємо сюди підхід послуг. Вам чисті вулиці подобаються більше, ніж засмічені. Яка послуга в даному випадку може забезпечити бажаний вам результат?

[stzozo.livejournal.com]

1. Чисто не тільки там, де прибирають, але і там, де не смітять.
2. Якщо я один прибиратиму всю вулицю - то, знов-таки, задоволення, яке я одержу від чистої вулиці, буде не варте витрачених зусиль.

[stzozo.livejournal.com]

На мою думку, влада - це чотири речі:
1. Зброя.
2. Здатність поділяти. Не тільки "поділяй і владарюй", але і "владарювати означає вміти поділяти". Наприклад, суд поділяє: проводить лінію барикад між "винним" і рештою суспільства.
3. Координація. Хто координує спільну роботу - той і влада. Наприклад, голова підприємства.
4. Дипломатія. Хто веде переговори від імені групи з рештою світу - той і влада.

[noddeat.livejournal.com]

ну, це все підсумовує англійське слово authority. у нас воно вживається в значенні «кримінальний авторитет», а там будь-який орган влади називається авторитетом.

[ichthuss]

В даному випадку йдеться не про "владу взагалі", а про державну, насамперед, виконавчу владу, тобто примусову територіальну монополію. Пункти 3 і 4 сюди не відносяться (і, звісно, я згоден з необхідністю і координації, і дипломатії), перші два з багатьма застереженнями можна віднести до теми. Але мушу зауважити, що в США зброєю володіють всі, кому не лінь, але влада все ж таки не вони.

[stzozo.livejournal.com]

Авіаносцями володіють не всі.
Якщо в тебе є одна з цих речей, але нема трьох інших - то не факт, що ти влада.
Держава - це, крім всього іншого, міністерство закордонних справ з посольствами, і президент с печаткою, що укладає міжнародні договори.
Координація була важливим елементом влади в СРСР, де вся економіка була державною. Сталін не міг всі заводи запхнути собі в кишеню і понести, але вся робота заводів координувалася ним.

[samsobipan.livejournal.com]

Мені не зрозуміло (як на мене, найголовніше) - самий початок, звідки і на яких підставах виникає приватний суд? З якого моменту проголошений приватний суд стає "справжнім" судом, а його рішення стають законними?
І що буде з судом, який за пачку баксів винесе рішення, що дозволяє мені стріляти з балкона у перехожих?

[ichthuss]

Приватний суд починається тоді, коли дві сторони, у яких потенційно може виникнути конфліктна ситуація, погоджуються прийняти до виконання в такому конфлікті рішення третьої сторони, яку обоє вважають досить авторитетною на такий випадок.

[samsobipan.livejournal.com]

Тобто, коли двоє громадян звернулись до мене зі своїм конфліктом - я офіційно стаю судом? І відтепер охоронні агентства будуть виконувати мої рішення?
І ми з вами удвох можемо таким чином будь-кому на власний розсуд надати статус суду чи судді?

Заметка об интеллектуальной собственности

[livejournal.livejournal.com]

Користувач fedorefr посилається на ваш запис з Заметка об интеллектуальной собственности (http://fedorefr.livejournal.com/103223.html) пишучи: [...] Кстати, весь цикл [...]

[reputsa.livejournal.com]

ви посилаєтесь в коментарях на номери статей.
Може слід їх тут пронумерувати?

[ichthuss]

Слушно.