Від монополії до ринку: судове виконання
Nov. 7th, 2012 01:42 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ichthussІз циклу «Роздержавлення».
Судове виконання — це послуга примусової реалізації судових рішень у випадку, якщо сторона, що програла, не виконує його добровільно. Ще простіше — це послуги з легітимного примусу.
Для початку уточню слово «легітимний», тому що нам, отруєним радянським юридичним позитивізмом, досить складно адекватно його сприймати. Отже, для цілей даного запису легітимним насиллям називатимемо те, на яке людина попередньо погодилась. Пізніше ми уточнимо це означення. Наприклад, беручи в борг, людина погоджується на те, що у випадку несплати в неї можуть примусово вилучити її майно. Акцентую вашу увагу, що для того, щоб насильство було легітимним, не потрібні ніякі формальні процедури, воно легітимне за самим фактом попередньої згоди людини на нього. Процедури (судовий розгляд) потрібні не для того, щоб ваше насилля стало легітимним, а для того, щоб його легітимність стала очевидною іншим людям.
Повертаємось до судового виконання. Отже, нехай ваші права якимось чином порушені — скажімо, хтось користується вашою власністю без вашої згоди. Це означає, що ви можете самостійно припинити порушення ваших прав, простіше кажучи, забрати свою власність у цієї людини. Складнощі можуть виникнути в двох випадках:
а) ця людина силою перешкоджає вам забрати свою власність;б) ви з цією людиною знаходитесь в нетривіальних правовідносинах щодо цієї власності.
В обох випадках вам можуть знадобитись більші, ніж доступні вам безпосередньо, засоби примусу. В такому випадку ви звертаєтесь до тих, хто надає послуги з примусу. Зараз ми розглянемо другий випадок, бо перший — це кримінал, а кримінальні правопорушення ми розглядаємо окремо.
На етапі звертання до зовнішніх сил вам обов’язково потрібне підтверждення своєї правоти, тому що ситуація, яка склалась — конфліктна, іншими словами — неочевидна. В неконфліктній ситуації ніякої потреби звертатись до третіх осіб немає. У попередньому записі ми розглядали послугу господарського суду, тобто встановлення правоти. Отже, для підтверждення своєї правоти ви звертаєтесь до суду і отримуєте рішення про свою правоту. У багатьох випадках цього буде достатньо, оскільки нікому не вигідно, щоб про нього було відомо, що він не виконує судових рішень — з таким контрагентом не захочуть підписувати контракти. Однак, якщо таке все ж таки трапилось, ви, з рішенням на руках, можете звернутись до зовнішніх агентів, надавши їм договір, по якому відбувається конфлікт, і рішення суду — того, який в договорі вказаний як компетентний в прийнятті рішень по конфліктам. Ці документи підтверджують, що насилля буде легітимним, тобто що ваш контрагент погодився на застосування до нього насилля саме на таких умовах. Тому надавач послуг примусу забере від вашого імені належне вам у вашого партнера.
Зазвичай на цьому етапі виникає питання: «а що, якщо наш поставник послуг з примусу вирішить застосувати цей примус нелегально?». Відповідь проста: при переході до нелегального примусу поставник переходить з категорії поважаних бізнесменів в категорію бандитів. Це розвага дуже на любителя — прибуткова, але сильно ризикована. Ті, хто хотів би нею займатись, і так вже нею займається. Натомість люди, які хочуть займатись цивілізованим бізнесом, в бандити не підуть. Власник подібного агентства (зараз схожу роль відіграють охоронні агентства) надто багато втрачає: легальне агенство і нелегальне угруповання — сильно різні речі, перетворити одне в друге добряче накладно. Тобто ти втрачаєш все напрацьоване, і маєш починати з хоч і не повного нуля, але з дуже хиткої позиції.
Тепер про те, як до цього перейти з нинішньої ситуації. Потрібно просто дозволити людям в відстоюванні своїх законних прав звертатись до охоронних агентств. Наскільки я знаю, на даний момент судове виконання в Україні не є дозволеним видом діяльності охоронних агентств.
Для параноїків, які дуже сильно бояться охоронного «безпредєлу». В контракті може бути вказана можливість виконання рішень по цьому договору лише державною виконавчою службою, лише окресленим набором агенств, або будь-який інший варіант.
UPD. Додав деякі роз’яснення. Новий текст виділений синім.
| ← ч.1. Господарський суд | ч.2. Судове виконання | ч.3. Нормотворчість → |
no subject
Date: 2012-11-07 08:30 pm (UTC)no subject
Date: 2012-11-07 08:36 pm (UTC)взяти авіаційну промисловість — є Боінг і... EADS, який створили, власне, європейські держави, щоб зупинити монополію Боінга. Так би вже давно був Боінг і Боінг.
no subject
Date: 2012-11-30 10:09 am (UTC)Спочатку на рівні держави майбутніми мнополістами уводиться обов'язкове ліцензування задля зменьшення появ нових конкурентів під виглядом захисту споживачів.
Потім вводиться певний обмежений варіант послуг, що їх вже надає монополіст, під виглядом захисту прав людини/споживача.
Потім починається "боротьба" з монополізмом чи державна підтримка.
а може бути і не в такому порядку, але всі ці дії ведуть до ускладнення появи конкурентів. Відповідна, до підсилення монополіста.
А далі вже цей підтримуваний монополіст потихеньку з'їдає інших.
no subject
Date: 2012-11-30 10:34 am (UTC)це твердження потребує фактів чи доказів.
Боінг — це американська компанія. Ви хочете сказати, що США заважають усьому світу будувати літаки? Це нонсенс.
Є Боінг і ЕАДС, другий створений урядами, перший є приватною компанією. Це лише один із прикладів, як уряд підтримує конкуренцію.
Інші такі приклади: в Європейській Унії енергетичні та телефонні компанії зобов’язані надавати свої дроти для інших постачальників, щоб мешканець будинку не був, як це має місце в Україні, прив’язаний до тієї компанії, яка провела в його будинок дроти.
Держава може як створювати монополію, так і їй протидіяти, от і все.
no subject
Date: 2012-11-30 12:55 pm (UTC)а ще прикольно висловлювати думку і одразу визначати її нонсенсом.
а потім ще перевертати твердження на інше.
зачьот!
доказ від супротивного. Назвіть монополію, яка НЕ підтримувалась, НЕ підтримується державою?
no subject
Date: 2012-11-30 11:11 pm (UTC)no subject
Date: 2012-12-02 03:01 pm (UTC)ну і ще одна «дрібниця» — потрібен стартовий капітал. це перший бар’єр, який обмежує конкуренцію та унеможливлює появу нових бізнесів. Саме тому в багатьох галузях (залізниця, літакове будівництво, мобільний зв’язок тощо) справжньої конкуренції не буде ніколи, буде завжди щось на кшалт олігополії.
друга «дрібниця» це залежність собівартості продукту від об’єму виробництва. Грубо кажучи, компанія, яка продає щось мільйонами екземплярів, завжди зможе запропонувати нижчі ціни, ніж малий бізнес. Це причина, чому банкрутують малі пекарні, броварні, магазинчики, і чому світ рухається в бік зменшення кількості компаній в усіх галузях.
так от, уряд потрібен для того, щоб заблокувати остаточну монополізацію. Intel все ще не купив AMD в тому числі тому, що таку угоду не підтримає жоден антимонопольний орган найбільших світових ринків.
уряд — це лише інструмент, він може бути як поганим, так і добрим, все питання в руках.
no subject
Date: 2012-12-03 09:53 pm (UTC)Це дійсно дрібниця. Нема такого маштабу капіталу, який не зібрався б, якщо є можливість відкрити прибуткове підприємство.
>Саме тому в багатьох галузях (залізниця, літакове будівництво,
>мобільний зв’язок тощо) справжньої конкуренції не буде ніколи,
>буде завжди щось на кшалт олігополії.
Пальцем в небо. В залізничних перевезеннях якраз чудово діяла конкуренція, діяла багато десятиліть, доки держава не прийшла їх регулювати. Щодо авіабудівництва точно не впевнений, але щось звідти дуже тхне дотаціями. Мобільний зв'язок - це взагалі еталонний приклад для нашої теми, його можна здавати в паризьку палату. Порівняй дві галузі телекомунікації: телефонію і інтернет, і вгадай, яка з двох інтенсивно регулюється державою, а якій пощастило розвиватись без такого регулювання, базуючись на даних про міру конкурентності цих двох галузей.
>Грубо кажучи, компанія, яка продає щось мільйонами екземплярів,
>завжди зможе запропонувати нижчі ціни, ніж малий бізнес.
Ні. Ефект маштабу має як позитивний, так і негативний вплив. Бюрократія такого маштабу виявляється _дуже_ недешевою.
>уряд — це лише інструмент, він може бути як поганим, так і добрим, все
>питання в руках.
Інструмент чого? Або, в контексті цього циклу, в чому полягає послуга антимонопольної діяльності, яка надається державою окремій людині?
no subject
Date: 2012-12-03 11:24 pm (UTC)Це про планету Земля? Мені здається, що ні. На цій планеті капітал від початку зосереджений у невеликої групи людей/організацій. Щоб створити свій бізнес, потрібно не просто переконати їх, що він буде прибутковий, а що він буде більш прибутковий, ніж інші, більш безпечні, види бізнесів. І щоб цей прибуток було досягнуто до того, як інвестор помре. Для цього і існує держава — видача кредитів під низькі відсотки, законодавче стимулювання інновацій тощо. Немає інвестора, який викине мільярд доларів на проект, що дасть віддачу через 50 років. Держава існує вічно, і може собі дозволити такі довгострокові інвестиції.
>В залізничних перевезеннях якраз чудово діяла конкуренція, діяла багато десятиліть, доки держава не прийшла їх регулювати.
Чому ж вона прийшла їх регулювати?
>Порівняй дві галузі телекомунікації: телефонію і інтернет, і вгадай, яка з двох інтенсивно регулюється державою, а якій пощастило розвиватись без такого регулювання, базуючись на даних про міру конкурентності цих двох галузей.
Порівняю, в мене є така можливість: порівняти регулювання інтернету й телефонії в трьох країнах, у яких я мешкав. Я чудово пам’ятаю той день, з якого мобільний зв’язок перетворився із розкоші для багатих на повсякденний засіб спілкування — це день, коли Верховна Рада заборонила брати плану за вхідні дзвінки. Потім заборонили брати плату за з’єднання. Це «нерегулювання» і призвело до тієї ситуації на ринку, яку маємо зараз — дешевого і якісного мобільного зв’язку. І він став би ще ліпшим, якби Україна впровадила європейську практику власності на номер та можливості його перенесення до будь-якого іншого оператора.
Інша регуляція, вже в Європі — максимальні ціни на роумінг в Унії. Кілька разів їх на моїй пам’яті зменшували, і саме в цих випадках роумінг ставав доступніший. Утім, справжня б конкуренція полягала б на впровадженні домашнього роумінгу — дозволі операторам використовувати мережі інших операторів за відсутності своїх, за невелику оплату.
Інтернет: в Україні ринок інтернету існує лише в Києві та великих містах, у маленьких лише УТ. І то, все залежить від будинку та району. Тому що кожен провайдер змушений підтримувати свою власну мережу, обладнання тощо. В Унії власник мережі зобов’язаний (за плату, звісно) впускати до неї інших провайдерів. Це стосується всіх мереж — енергетичних, телефонних, кабельних тощо. Це і стимулює конкуренцію.
>Інструмент чого? Або, в контексті цього циклу, в чому полягає послуга антимонопольної діяльності, яка надається державою окремій людині?
Написав вище. Утім, якщо б ти цікавився історією, як і чому виникли антитрастові закони, подібних питань би не виникало.
>Ні. Ефект маштабу має як позитивний, так і негативний вплив. Бюрократія такого маштабу виявляється _дуже_ недешевою.
Так і є. Великі корпорації за бюрократичністю нічим від держав не відрізняються. Але це не скасовує того, що я написав: великому клієнту продаватимуть за меншою ціною товар, а малому — за більшою. Ця різниця в цінах є настільки суттєвою, що фактором бюрократії можна знехтувати. Крім того, у великих компаніях набагато ліпше розвинена логістика, вони за зниженими цінами можуть цей товар і пересилати у довільну точку світу, тут навіть порівняти нема. Тому, за відсутності регулювання поява монополій — це справа часу.
no subject
Date: 2013-01-04 11:23 pm (UTC)>а що він буде більш прибутковий, ніж інші, більш безпечні, види бізнесів. І щоб цей
>прибуток було досягнуто до того, як інвестор помре.
Якщо це не так, то така діяльність просто нікому не потрібна і її справді не варто розпочинати.
>Для цього і існує держава — видача кредитів під низькі відсотки, законодавче
>стимулювання інновацій тощо.
Видача кредитів під низькі відсотки є причиною всіх відомих нам економічних криз. Законодавче стимулювання інновацій завжди відбувається за чийсь рахунок.
>Немає інвестора, який викине мільярд доларів на проект, що дасть віддачу через
>50 років. Держава існує вічно, і може собі дозволити такі довгострокові інвестиції.
Якщо немає такого інвестора, значить, цей проект не потрібен, тому що ті ж самі ресурси можна використати з більшою користю для людей. Держава взагалі не робить інвестицій, в економічному сенсі цього слова. Всі витрати держави, включно з витратами на інфраструктуру, є не інвестиціями, а споживанням.
>Чому ж вона прийшла їх регулювати?
Під тиском самих залізничників. "Порегулюйте нас" - заслужений спосіб уникнути конкуренції.
>Я чудово пам’ятаю той день, з якого мобільний зв’язок перетворився із розкоші
>для багатих на повсякденний засіб спілкування — це день, коли Верховна Рада
>заборонила брати плану за вхідні дзвінки.
Це неправда. Я слідкував за тарифами до того і після того, вони рівномірно зменшувались. Ця заборона лише позбавила людей такої корисної послуги, як "прямий номер".
>Інша регуляція, вже в Європі — максимальні ціни на роумінг в Унії.
>Кілька разів їх на моїй пам’яті зменшували, і саме в цих випадках
>роумінг ставав доступніший.
Нехай це так. В такому випадку треба взяти до уваги те, що це однозначно свідчить, що оператори мають досить сильне лоббі в парламенті (змушені мати), інакше ці обмеження ціни були б довільними, і оператори б просто не змогли працювати. Таке лоббі, яке дозволяє учасникам деякої галузі контролювати регулятивне законодавство щодо даної галузі, неминуче призводить до обмеження тим чи іншим шляхом входу на ринок для нових учасників. Як ти пропонуєш оцінити цей ефект?
>В Унії власник мережі зобов’язаний (за плату, звісно) впускати до неї інших
>провайдерів... Це і стимулює конкуренцію.
Це стимулює халяву. Провайдер більше не може "захопити" нову територію і отримувати адекватний принесеній кореисті прибуток. Таким чином, розширення мережі стає менш вигідним для кожного провайдера.
>Утім, якщо б ти цікавився історією, як і чому виникли антитрастові закони, подібних питань би не виникало.
Першою "антимонопольною" організацією США була якраз Interstate Commerce Commission - та сама, яка утворена під тиском залізничників для огородження їх від конкуренції. Далі продовжувати?
Хоча так, продовжу:
"Fifty-first Congress of the United States of America,
At the First Session,
Begun and held at the City of Washington on
Monday, the second day of December, one thousand eight hundred and eighty-nine.
An act to protect trade and commerce against unlawful restraints and monopolies."
Фейспалм капсом. Де-де, а в торгівлі природня монополія взагалі виникнути не може. Якщо в цілях документу вказано відверто безглузду мету, який слід зробити висновок? Правильно, що цей акт приймався зовсім не для того, що в ньому написано.