Інтермедія. Приватна власність та злочини

[ichthuss]

Із циклу «Роздержавлення».

В ході дискусії виникла необхідність уточнити деякі моменти, неочевидні для багатьох читачів. Ці моменти стосуються значення окремих термінів: різні учасники дискусії вживають ці терміни в різних значеннях, і це призводить до непорозумінь.

Отже, для початку — про приватну власність. Саме явище приватної власності існує внаслідок двох факторів: наявності в природі рідких ресурсів (таких, яких немає у достатній кількості, щоб всі люди могли їх використовувати, не задумуючись) і характеру планування людської діяльності, пов’язаної з цими ресурсами.

Людська діяльність, окрім найпростіших її форм, є розтягнутою в часі, тобто докладання зусиль і отримання результату розділені певним відрізком часу. Отже, людині необхідно знати, якими ресурсами вона зможе розпоряджуватись у майбутньому. Дуже спрощено кажучи, цей завчасний розподіл ресурсами для майбутнього розпорядження і є приватна власність. Або в іншому формулюванні: приватна власність — це спосіб поділу рідких ресурсів таким чином, щоб мінімізувати шкоду індивідуальним планам людей. Звідси прямо випливають всі відомі нам властивості приватної власності:

1. Тіло людини безумовно належить їй самій.
2. Все, що людина зробила сама без використання рідких ресурсів або з використанням ресурсів, що їй належать, одразу стає її приватною власністю.
3. Якщо дві людини добровільно обмінялись своєю приватною власністю, вона змінює власника.
4. Якщо внаслідок зростання попиту на деякий ресурс він перетворюється на рідкісний, приватна власність на нього дістається тим, хто безпосередньо в той час використовував цей ресурс для виробництва.

Зверніть увагу: вище нема жодного посилання на закон, суди, правову систему, уряд абощо. Це все потрібне для захисту права приватної власності, а не для його існування. Тобто право власності існує безпосередньо за фактом вчинення дій, що призводять до його набуття. Воно є наслідком самого характеру людської діяльності, а не результатом нормотворчості. Так само злочини проти приватної власності є злочинами просто за фактом порушення права чужої приватної власності, а не за результатами їх кваліфікації судом. В тому числі:

• крадіжка, грабунок, розбій, шахрайство є злочинами проти приватної власності за фактом їх вчинення;
• вбивство, тілесні ушкодження, зґвалтування є злочинами проти особистості за самим фактом зчинення;
• силова протидія злочинам є нормальною практикою незалежно від будь-чиєї думки про це;
• суд потрібен тоді, коли у учасників конфлікту немає згоди щодо того, як кваліфікувати те, що відбулось, натомість є згода в тому, хто міг би це авторитетно кваліфікувати.

Це, наприклад, означає, що немає ніякої потреби, щоб людина була будь-кому підсудною, для того щоб задіяти проти неї силові санкції, якщо вона вчинила злочин на чужій приватній власності. Якщо вона та власник території мають певного роду договірний алгоритм розв’язання суперечки, вона може наполягати на розгляді справи у суді. Якщо ні, то вона попала.

← ч.7. Кримінальне покарання

Інтермедія. Приватна власність та злочини

ч.8. Армія. Конфлікт приватних осіб →

Comments

[samsobipan.livejournal.com]

Це маніфест, а не об'єктивний опис. Ви видаєте бажане за дійсне. Тіло раба насправді йому не належить, продукт його праці та його діти теж. Без закону не існує ніякого права, крім "права сили". Тільки закон (державний, чи моральний, чи релігійний) може визначити, що тіло жінки належить їй самій, і вона дає кому схоче, або воно належить її чоловікові, і вона мусить підкоритися. Без закону її гвалтуватимуть усі охочі.
Ми з вами можемо вважати право людини на своє тіло природнім, але це лише наше внутрішнє переконання, у природі нічого такого не існує.

[ichthuss]

Це не маніфест, а визначення термінів. Якщо ви вживаєте слова "приватна власність" не в такому значенні, як вказана тут, ви не зможете зрозуміти, що я і мої однодумці маємо наувазі.

[ichthuss]

Щодо природнього права. Згадані вище закони людської діяльності є цілком об'єктивним фактом, незалежним від ваших чи моїх переконань. І так само абсолютно об'єктивним наслідком цих законів є той факт, що можливостям досягнення людиною її власних цілей об'єктивно потрібне дотримання тих правил, що я перерахував вище. І так само об'єктивно людина всіма доступними їй засобами буде діяти на підкріплення цих правил по відношенню до себе. Саме тому приватна власність де-факто тою чи іншою мірою існує кругом і завжди - це об'єктивна даність, яка прямо випливає з того, чим по суті є людина. Незалежно від будь-чиїх переконань.

[bogdan-ua.livejournal.com]

Закон забороняє жінок гвалтувати. Жінок не гвалтують?

Кожна людина має право на самозахист, хоча "закон", як відомо, може стверджувати і інше. І такий самозахист, включаючи використання найманої оборони, значно ефективніший від держави, яка збираючи податки за умовчуванням, незалежно від результатів діяльності, мало зацікавлена у захисті людини.

[samsobipan.livejournal.com]

> Кожна людина має право на самозахист

Стверджуючи це, ви вже проголошуєте закон, бо у природі без закону ніякого права не існує.

[ichthuss]

Ну, звісно, якщо не задавати ніякої цілі суспільству, тобто якщо нас влаштовує будь-який варіант взаємодії, то і закону нема. Якщо ж ми скажемо, що суспільство повинно надавати можливість людині досягати її цілей (а люди діють саме відповідно до цього, навіть якщо не признають на словах), то існують правила, які об'єктивно сприяють досягненню такого стану. І суспільство, відповідно до вищесказаного, завжди буде намагатись досягти дотримання таких правил.