![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ichthussІз циклу «Роздержавлення».
В цьому розділі я розгляну конфлікт держави (зовнішньої) з приватною особою.
Я бачу такі форми такого конфлікту (якщо хтось нагадає форму, яку я забув, буду вдячний):
- Партизанська війна.
- Тероризм.
- Відкритий територіальний конфлікт.
- Війна барона Мюнхгаузена проти Англії.
Перші два випадки — відомі нам сучасні конфлікти, як вони протікають, нам відомо. Якщо говорити про армію як послугу, то слід розглянути саме третій варіант.
Одразу зауважу, що армія — не єдиний і, можливо, навіть не головний спосіб захисту від іншої держави. Дипломатія та інші форми несилової взаємодії можуть давати не гірший результат. В цьому записі я говорю лише про силові конфлікти, про інші способи убезпечення мова йтиме пізніше. Відмічу лише, що в багатьох випадків до стадії відкритої війни справа просто не дійде.
Почнемо з причин, чому держава нападає на приватну особу з іншої території. Варіанти є два:
- Держава не розуміє, що має справу не з іншою державою, а з приватною особою, і намагається діяти згідно зі старими звичками. Незалежно від перебігу конфлікту держава не отримає бажаного результату, оскільки вона не зможе диктувати умови уряду супротивника. Методи убезпечення для приватної особи в цьому випадку такі ж самі, як і в наступному, але, незалежно від них, подібні випадки нападу не будуть частими, оскільки не дають державі дивідендів.
- Держава воює з приватною особою саме як з приватною особою. Таке може відбутись у випадку, коли втручання в діяльність цієї особи може дати уряду держави політичні дивіденди. Приміром, особа вирощує опіумний мак. В такому випадку убезпеченням її діяльності буде організація такого захисту, який зможе нанести державі адекватний політичний збиток. Це, звісно, дуже недешево, і тому, ймовірно, подібні види діяльності сильно здорожчають. Таке здорожчання є загальним правилом для будь-якого виду діяльності, що притягує до себе серйозну агресію — згадаймо, наприклад, екотероризм.
Здається, що ефективний захист від державної агресії буде більше схожий на спецназ — невеликі гарно оснащені і навчені групи — ніж на призовну армію. Саме така група може в конфлікті завдавати державі політичного збитку. Підготовка і утримання такої «армії» — більш ніж реальна справа для охоронних агентств. В цілому, немає таких способів захистити людей, які були б доступні державі і не могли б бути забезпечені приватно. Це питання виключно об’єму інвестицій, а об’єм інвестицій — виключно питання того, потрібна така «армія» чи ні. До речі, точно так само питання стоїть і щодо державної армії. Тобто якщо хтось вважає, що українська армія захистить його від інших держав краще, ніж приватні агенції, то я не заперечую, щоб така людина оплачувала цю саму українську армію своїм коштом.
| ← ч.8. Армія. Конфлікт приватних осіб | ч.9. Армія. Конфлікт приватної особи з державою | ч.10. Антимонопольна діяльність → |
no subject
Date: 2013-01-24 10:14 am (UTC)no subject
Date: 2013-01-24 10:16 am (UTC)я маю на увазі "розуміють"?
no subject
Date: 2013-01-24 10:20 am (UTC)no subject
Date: 2013-01-24 11:44 am (UTC)бо таких людей більшість.
Всі чекають. Але чого? Що ми загубемо? (с)
no subject
Date: 2013-01-24 11:47 am (UTC)no subject
Date: 2013-01-24 12:19 pm (UTC)але що в данному випадку вони тоді чекають?
що відбудеться, якщо вони поговорять про це зі своїми друзями/знайомими?
no subject
Date: 2013-01-24 12:22 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-24 01:04 pm (UTC)Саламанська школа закінчила своє існування приблизно в той же час. На заміну прийшов меркантилізм.
Австрійська школу відкинули - вибрали кейсіанство.
це результат незнання, очікування та мовчання.
Чому зараз відбудеться щось інше якщо більшість буде чекати?