Ще про спільні блага

[ichthuss]

В розмові про спільні блага кілька разів прозвучала теза, що люди платять лише з урахуванням того, що можуть отримати по голові у випадку неоплати. Натомість, моя теза полягає в тому, що значна кількість людей платять, тому що вважають це правильним, а не під будь-якою загрозою.

Давайте розглянемо різницю між цими моделями і подивимось, наскільки вони співпадають з емпіричними даними. Якщо люди платять з остраху, це означає, що будь-хто, хто оцінює можливу загрозу від санкцій за несплату як зовсім незначну, не будуть в деяких випадках платити. Зворотний зв’язок в системі виглядатиме таким чином: хтось не заплати, отримав на горох, про це стало відомо, інші потенційні неплатники виправили свої оцінки ризиків і надалі платять. Отже, в такому випадку, якщо ми маємо на руках факт практично повної відсутності неплатників, це означає, що повинно мати місце одне з двох:

• або всі пасажири, включаючи схильних до ризику, від початку оцінюють загрозу отримати в табло як занадто високу;
• або має набути широкого розголосу принаймі один випадок застосування санкцій до неплатника, який переконає інших пасажирів.

Натомість маємо ось що: особисто моя оцінка шансу успіху безкарно не заплатити, якщо не мати намір проїхати безкоштовоно саме цього разу, а просто планувати принагідно уникнути оплати при сприятливих обставинах — «дуже високий». Приміром, можна на задньому сидінні взяти п’ятірку у сусіда, мовби з тим, щоб заплатити за двох, а коли він вийде (зазвичай це трапиться одразу після зупинки), віддати водію його п’ятірку як мовби від себе. За час плутанини можна давно сховатись в метро. За таких обставин я хоча і можу погодитись, що моя оцінка низької ймовірності отримати по шиї, можливо, помилкова, але я абсолютно впевнено можу стверджувати, що чимало (одиниці або десятки відсотків) пасажирів так само, як я, оцінюють цю ймовірність як дуже низьку. Тобто перший пункт не виконується.

Що стосується другого пункту, то, як я говорив, мені відомий тільки один випадок неоплати, про який я колись читав на форумі, причому, наскільки я знаю, ніяких негативних наслідків для неплатника не настало. Іншими словами, цей випадок мав би, навпаки, ще більше переконати пасажирів, що принагідно не заплатити можна цілком безпечно. Тобто другий пункт не виконується також. Тому я не можу розцінити тезу «всі пасажири платять, тому що оцінюють загрозу санкцій як суттєвішу за можливий виграш» інакше, як цілковито помилкову.

Звертаю увагу, що в цій ситуації відсутнє особисте знайомство контрагентів, яке часто вважають необхідною умовою для того, щоб щось могло подібним чином працювати «на довірі». Це все означає, що коло застосовності підходу «гомо економікус», навіть якщо воно і відмінне від нуля, неможливо окреслити наперед, тобто можливість отримання корисних результатів з цієї моделі, які б адекватно передбачали реальність, вкрай сумнівна.

Comments

[alexdenter.livejournal.com]

Думаю, что вы и ваши оппоненты правы одновременно.. Люди поступают (платят) так, как того требует их модель поведения, то есть мировоззрение. Если в этом мировоззрении «цена» воровства не высока, то и соответствующее поведение становится вероятнее. Можно расширить понятие «по голове» до внутреннего конфликта с совестью и со своими представлениями о допустимом.

[ichthuss]

Я говорю лише про те, яка модель може використовуватись у випадку суперечок щодо економіки. Таке розширення, яке ви пропонуєте, повністю позбавляє дієздатності модель "гомо економікус" - людини, яка у всіх своїх діях керується економічною вигодою. Тому що в цьому випадку ми замінюємо прагнення до економічної вигоди на особисте прагнення до щастя, а це вже австрійский підхід (який я, власне, і захищаю).

[alexdenter.livejournal.com]

Вроде бы и я об этом говорю. Человек, как и любой "гомо економікус", боится не потому, что просто боится, а потому, что представляет себе последствия, то есть осознанно предвидит, считает такое поведение правильным. А угроза – часть представления о мире.
Экономическая выгода это синоним счастья. То как вы их противопоставляете есть , как мне кажется, упрощение, до абсурда. Или взгляд на одно и тоже с точки зрения двух разных моделей – механики и термодинамики, например.

[reputsa.livejournal.com]

кінцевим страхом буде страх жити. Отже з ваших поглядів люди мусять вішатись на найближчому стовпі, бо жити страшно (все одно помрем, наприклад).

люди не бояться, а очікують на вигоду - сьогоднішню або завтра.

[alexdenter.livejournal.com]

Боясь смерти люди будут вешаться? Интересно вы рассуждаете. Люди бояться не просто смерти, а смерти именно сейчас, в данный момент. Они принимают меры, согласно своим представлениям, чтобы этого не случилось. Не трогают высоковольтные провода, например.

[reputsa.livejournal.com]

> боится не потому, что просто боится, а потому, что представляет себе последствия

які наслідки уявляє собі людина, яка боїться смерті?

[reputsa.livejournal.com]

заплутали мене,

кінцевим у ваших висновках про страх є страх ЖИТИ - до чого тут смерть?

[ichthuss]

>То как вы их противопоставляете есть , как
>мне кажется, упрощение, до абсурда.

Мені теж видається застосування моделі "гомо економікус" в такому вигляді, як я її описую, абсурдним спрощенням. Якби таке спрощення ніхто не використовував, я б не писав цей запис. Погортайте дискусії до моїх записів по тегу "демонополізація" - там співрозмовники на повному серйозі висувають контраргументи, виходячи з позиції, що людина діє виключно егоїстично. Я відповідаю в рамках цього припущення, тому що описувана модель повинна бути стійкою до егоїстів, але мене не покидає здивування, як люди можуть розповсюджувати свої міркування на всіх людей, не вірячи, що деякі речі можуть відбуватись чесно не з-під палки, а просто тому, що люди люблять почуватись чесними.

[noddeat.livejournal.com]

ну, приклад таки не дуже вдалий: людина знаходиться в закритій, чужій території, тут несплата потребує подолати якийсь психологічний бар’єр. з цієї ж причини люди не тікають з кафе, не сплативши.

є кращі приклади:
Національний парк «Долина смерті» в Каліфорнії. Щоб сплатити, треба заїхати на територію, проїхати кілометрів 100, і заїхати в центр відвідувачів, який ще й працює в якісь години. Ну, тобто треба прикласти зусилля, щоб сплатити 25 доларів. Ось там би цікаво дізнатися статистику неплатників.

Метрополітен Мюнхена. Там контролерів не буває. Оцінюють, що зайців приблизно 3 відсотки, у електричках — 1.5%.

[blog.albumtrail.ru (from livejournal.com)]

Поддерживаю!