Інтермедія-2. Теоретичний відступ. Грошова маса, депозит, кредит та кризи

[ichthuss]

Із циклу «Роздержавлення».

Теоретична частина розділу про грошову емісію так розрослась, що я вирішив написати її окремим записом. Значною мірою цей розділ міститиме в скороченому вигляді інформацію з циклу В. Золоторьова «Вечный кризис», і за деталями я раджу звертатись саме до нього. Надалі я проставлятиму посилання саме на записи цього циклу.

Природний процент

Введение
Человеческая деятельность

Людина влаштована таким чином, що вона будь-яку свою мету намагається досягти за максимально короткий час. Тобто з двох способів, якими можна досягти цієї мети, за інших рівних умов, людина вибере коротший по часу. Іншими словами, цінність будь-якого блага для людини тим більша, чим ближче це благо в майбутньому знаходиться. Зокрема, будь-яке благо, яке людина має зараз, є ціннішим за еквівалентне благо, яке людина отримає в майбутньому. Якби це було не так, людина могла б до нескінченності відкладати отримання будь-якого блага, якщо це відкладання дає хоч невеликий зиск. Очевидно, що це не відповідає дійсності, і для людини є деяка співставна цінність сьогоднішнього блага і майбутнього більшого блага. Скажімо, вона згодна відмовитись від сьогоднішньої їжі задля вдвічі більшої кількості завтра, але не згодна заради півторакратної.

Навпаки, якщо людина згодна на тривалий шлях до досягнення деякого блага, значить, це благо має для неї високу цінність, інакше воно би програвало для неї у порівнянні з більш швидкими благами.

Цей феномен часової переваги, який сам по собі не є грошовим, оскільки існує і за відсутності обмінів, на ринку перетворюється в позиковий відсоток. Іншими словами, на ринку складається деяка вартість майбутніх благ по відношенню до нинішніх: за одиницю нинішніх благ можна отримати більш ніж одиницю майбутніх. Це співвідношення і називають природним процентом. Це явище є невід’ємним від діяльності людини, оскільки присутнє в самій категорії діяльності. Його не можна усунути ніяким чином, як би цього не хотіли комуністи.

Капітал

Капитальные блага и капитал
Когда нет пустых денег

Капіталом назвемо будь-який інструмент, націлений на отримання майбутніх благ. Для виготовлення капітального блага обов’язково потрібен деякий запас (надлишок) ресурсів, оскільки на капітальне благо, за означенням, ресурси витрачаються сьогодні, а результати отримуються пізніше, і весь цей час необхідно прожити без витрачених на нього ресурсів.

Очевидно, що чим нижчий природний процент, тим більш цінним стає капітал, оскільки сьогоднішня цінність (майбутніх) благ, які він принесе, зростає. Зрозуміло, що будь-які ресурси будуть направлені на створення капіталу, цінність якого більша за його собівартість; в першу чергу це капітал, що дає якнайшвидшу віддачу. По мірі зростання капіталізації економіки всі «швидкі гроші», варіанти застосування капіталу з великою віддачею, будуть вичерпані, і вільні ресурси доведеться вкладати в менш прибуткові форми діяльності. Іншими словами, в процесі росту багатства країни кредитний процент постійно зменшується, що дозволяє людям досягати все більш віддалених (в часі) і, отже, більш цінних цілей. Таке падіння проценту є сигналом для підприємців про те, що в суспільстві з’явились вільні (надлишкові) ресурси, які дозволяють займатись діяльністю, що дає віддачу через більший проміжок час.

Кредит та депозит

Кредиты и депозиты
Необходимые уточнения
Мультипликатор-р-р-р

В римському праві існував чіткий розподіл кредитної і депозитної діяльності. Пізніше через історичні причини, в які ми не можемо зараз заглиблюватись, вони змішались. Однак про їх поділ необхідно пам’ятати, оскільки, незалежно від існуючої практики, логічно вони є різними послугами і відповідають різним цілям клієнтів.

Депозит — це розміщення грошей, що належать вкладнику, в банку, з метою зручності управління. При цьому:

• право власності на кошти залишається за вкладником, вони видаються йому на першу вимогу;
• банк не може використовувати ці кошти на свій розсуд, гроші повинні увесь час знаходитись в банку в повному об'ємі (100% резервування);
• вклад, як правило, безстроковий;
• власник (увага!) окремо платить банку за послуги.

В наших умовах найближчим відповідником є розрахункові рахунки підприємств.

Кредит — це тимчасова передача грошей у власність банку з метою отримання прибутку. При цьому:

• гроші видаються на певний, наперед обумовлений проміжок часу;
• на цей час власник втрачає право розпорядження грішми;
• в кінці терміну банк повертає гроші з відсотками;
• банк заробляє на фінансовому посередництві (за рахунок передання цих грошей, в свою чергу, комусь в кредит).

Насьогодні такого розділення не дотримується жоден банк. Банки видають кредити з розміщених (депонованих) у них коштів, а кредити, взяті банком у приватних осіб, називають депозитами. З цієї причини грошова маса є еластичною (через банківський мультиплікатор) — в спокійний час вона швидко наростає, в неспокійні стискається. Саме ці коливання грошової маси призводять до т. зв. економічних циклів.

Кредитна експансія і криза

Экспансия, бум, кризис и депрессия

У випадку, якщо депозитні кошти використовуються для надання кредитів (банк займається присвоєнням, або, м’якше кажучи, розтратою чужих грошей), на ринку з’являється надлишок пропозиції кредиту, і кредитний відсоток падає нижче природнього відсотку. Для підприємців це, як ми зауважили вище, є сигналом про наявність вільних ресурсів, які можна вкладати в тривалі проекти. Однак насправді таких ресурсів немає. Тому підприємці в результаті такої кредитної експансії масово роблять помилки, вкладаючись в надто тривалі проекти. Це, до речі, є причиною того, що першими від кризи страждають найбільш «капітальні» області — віддалені від безпосередньо споживацького ринку і часто інноваційні; в XIX столітті це залізниці, на межі XX-XXI — доткоми. В таких областях період часу від вкладення ресурсів (зусиль) в виробництво до утворення деяких споживчих благ проходить тривалий час, і тому саме ці галузі найбільш чутливі до зміни позикового відсотку.

Отже, підприємці починають помилкові (збиткові) проекти, але ще не знають про це. По мірі наближення часу завершення цих проектів брак ресурсів дається взнаки, і ціна на початкові ресурси (працю та природні ресурси) підскакує. Підприємці звертаються до банків за грішми (всім потрібно «ще трішки», щоб завершити розпочату справу), що призводить до банківської кризи вкладів, оскільки банки частину депозитних коштів роздали в кредити і не можуть видати всі гроші одночасно (грошей банально немає). Ця криза переходить в кризу платежів, призводить до різкого підскакування кредитного відсотку і «схлопування» грошової маси до початкового об’єму. Підприємства при цьому масово зазнають збитків. Така, дуже спрощено, механіка всіх відомих нам криз.

Держава в розв’язанні цієї проблеми пішла найгіршим можливим чином: організувала центробанк як «кредитора останньої інстанції», який видавав гроші неплатоспроможним банкам, і примусом відв’язала гроші від товарного еквіваленту (золота). В результаті до того моменту, коли економічна наука змогла пояснити механіку кризи (початок ХХ століття), і, таким чином, підказати банкам стратегію поведінки, що дозволила б їм уникнути розорення кризами (100% резервування депозитарної діяльності), а економіку, відповідно, звільнити від криз, банки вже були надійно захищені від розорення. Державою. В результаті держава і досі успішно захищає кризотворчу діяльність банків.

← ч.12. Інфраструктура

Інтермедія-2. Грошова маса, депозит, кредит та кризи

ч.13. Грошова емісія →

Comments

[noddeat.livejournal.com]

в пості бракує ненависті до емісії облігацій суверенного боргу :)

[ichthuss]

З облігаціями є дві проблеми: по-перше, вони оплачуються з податків, по-друге, їх, буває, впарюють по принципу "а если не будут брать, отключим газ". Проти одного і другого я вже висловлювався неодноразово, тому не бачу, навіщо додавати окремо щодо облігацій. Хоча, звісно, держава не повинна мати можливості робити позики.

[noddeat.livejournal.com]

з чого це вони оплачуються з податків? ці гроші, як ти сам пишеш, уряд позичає банкам під відсоток, вищий, ніж відсотки за облігаціями.

як тільки ця схема перестає працювати, настає дефолт :)

[ichthuss]

Так не буває. Якщо банки пропонують більший за державу відсоток, люди будуть вкладати гроші в банки, а не в облігації. Якщо люди в такій ситуації купують облігації, значить, або їм погрожують відключити газ, або держава надає додаткові гарантії, у порівнянні з банками. Оплачувати ці додаткові гарантії можна лише з двох джерел: податки або інфляція (тобто емісія). І те, і друге - примусовий перерозподіл благ від усього населення в користь деяких людей.

[noddeat.livejournal.com]

навіщо мені брехати?
ось сайт, на якому можна купити борг ФРН:
http://www.deutsche-finanzagentur.de/en/startpage/

депозитний рахунок дають безкоштовно, мінімальна сума — 50 єврів. там можна подивитися відсотки. для орієнтування: відсоток у банків від 1.5 до приблизно 3-4%.

чому це купують? тому що так, надійність набагато вища, ніж у банків. Так от, в бездержавному устрої, хто буде надавати такий рівень надійності? З урахуванням того, шо всі приватні компанії, які випускають свою валюту (бонусні милі, гроші на мобілці, карти лояльності етц), обмежують термін її дії кількома роками в кращому випадку.

[ichthuss]

Про це - наступний запис, до якого цей, власне, слугує вступом, чи то пак відступом. Лише зауважу, що мені виглядає дуже сумнівним вживати слово "надійність" по відношенню до чогось, що спирається на податки. Тому що ситуація виглядає приблизно так: "ми ваші гроші пустимо в обіг, але, якщо справи підуть невдало, ми обов'язково кого-небудь пограбуємо і гроші вам все одно повернемо".

[noddeat.livejournal.com]

>Тому що ситуація виглядає приблизно так

мені цікаво побачити той казковий світ, де ситуація виглядає інакше, але боюсь, не доживу до нього.

приватні банки діють так само, тільки вони обіцяють більші відсотки, і тому їм треба на більшу суму пограбувати.

[ichthuss]

А кого це банки грабують (окрім платників податків, звісно, коли отримують "допомогу" від уряду), цікаво знати?

[noddeat.livejournal.com]

є два способи — схема Понці (прийом депозитів і видача з цих грошей відсотків за попередніми депозитами) і банкрутство. Схема Понці, ясна справа, теж закінчується банкрутством, але розтягнутим в часі.

Отже: держави немає, регулятора, який би слідкував, як банки розпоряджаються грошима, немає, відтак пограбування відбуватиметься шляхом банкрутства і неповернення грошей.

[ichthuss]

А тобі не здається, що за таких умов величезною конкурентною перевагою буде утворення банків не як товариств з обмеженою відповідальністю, а як підприємств з повною відповідальністю підприємців усім своїм майном. Якщо у тебе буде вибір, в який з двох банків, при рівних інших умовах, понести гроші, ти який вибереш?

[noddeat.livejournal.com]

підприємства з майном теж банкрутують. ну, ти можеш сказати, що і держави не вічні, але в середньому надійність існування держави є вищою від надійсності існування підприємства. зрештою, замість депозиту можна завжди купити акції довільного підприємства, але це вважається більш ризиковною дією.

мій банк — кооперативний, тобто там кожен клієнт вносить 52 євра на безстроковий депозит і стає його співвласником (без права голосу). плюс, у самого банку є трохи своїх грошей від тих часів, коли він був кооперативним банком залізничників. плюс у тому, що банк не буде гнатися за прибутками, бо працює в інтересах клієнтів і тільки їх.

але тут все одно держава потрібна для аудиту: мало там шо менеджерам може стукнути в голову.

[ichthuss]

Я не маю нічого проти кооперативних банків, я просто кажу про те, що від повального здирництва шляхом банкрутств у ринка є простий, надійний і давно відомий спосіб.

А аудитори є не тільки державні.