Не чіпайте нас

[ichthuss]

Ми відщепенці від міського суспільства, від тіла колективу. Бо ми кляті індивідуалісти й паскудні неформали. Л. Дереш «Поклоніння ящірці»

Нещодавно за сімейним обідом зайшла мова про легальних радянських мільйонерів (були і такі). Конкретно мова йшла про те, що їм потратити ті гроші було, власне, нікуди. Держава ретельно слідкувала, щоб людина, бува, не організувала бізнес. Так от, загальна думка (озвучена, щоправда, в один голос), виглядала приблизно наступним чином: «Яке їхнє собаче діло, куди я витрачаю свої гроші?» Дійсно, яке?

Є таке поняття «особистий простір». В різних культурах відношення до нього різне. Одні, як, скажімо, американці, дуже болісно сприймають втручання у своє особисте життя. Інші сприймають значно спокійніше. У мене склалося стійке враження, що в цій площині лежить одна із культурних відмінностей українців та росіян. Росіяни схильні покладатися на кого-небудь (на державу, на родичів, на сусідів), а це неможливо без втручання цього самого кого-небудь в особисте життя. А от одного разу відомий український політик на зустрічі з підприємцями свого виборчого округу задав питання «Що може влада зробити для підприємців?». Йому відповіли «Ви, головне, не заважайте». І в цьому всі ми. Залиште нас у спокої, і все буде гаразд. Україна багато століть мріяла про спокій — щоб ніхто їй просто не заважав жити, як вона хоче. Зараз у нас є така можливість.

Показово, між іншим, що в Україні комуністи вже майже є марґінальною партією, є великі сумніви, що вони пройдуть у наступний парламент. В Росії ж комуністи є ледве не другою силою після партії влади. І не схоже, щоб вони здавали свої позиції.

А поки, слухаючи розмову за обіднім столом, я думав — як я радий, що у мене така сім’я. Сім’я клятих індивідуалістів, які зайвий раз не полізуть у душу (хоча, якщо стане потреба, завжди допоможуть і підтримають). Що така сім’я не змириться із совком, і що поки таких сімей багато, совка на Україні не буде.

Comments

[englishman.myopenid.com (from livejournal.com)]

хорошо написал, если кратко - +1.

[(Anonymous)]

Интересно, как кореллирует любовь американца к своему частному пространству и необходимость сдавать полную отчетность в налоговую (о буквально каждой покупке и источнике денег), как кореллируют видеокамеры на дорогах (для обнаружения правонарушителей), как кореллирует поправка, которая была принята после 11 сентября 2001-го года? Я думаю, таких примеров можно найти больше при желании. Как по мне, это слишком далекоидущие выводы про американцев на основе одного поста.

А к кому обращение в заметке? К коммунистам или нашей власти? А то не совсем ясно.

[ichthuss]

>Интересно, как кореллирует любовь американца к своему частному пространству и необходимость сдавать полную отчетность в налоговую (о буквально каждой покупке и источнике денег), как кореллируют видеокамеры на дорогах (для обнаружения правонарушителей)

Прекрасно корелюють. Американці згодні рівно на таку міру влізання в особисте життя, на яку вони погодилися. Державі потрібно переконати населення у необхідності розкриття моментів особистого життя до введення відповідної практики. Сто років назад американці з цим згодні не були, це і не практикувалось. Між іншим, американському (чи, скажімо, британському) правосуддю я би не боявся розкрити, наприклад, свої переміщення по країні. Нашому — побоююсь.

>как кореллирует поправка, которая была принята после 11 сентября 2001-го года?

Не знаю про таку. До конституції поправка?

>Как по мне, это слишком далекоидущие выводы про американцев на основе одного поста.

Висновки робилися задовго до нього. Пост використовувався лише для ілюстрації.

>А к кому обращение в заметке? К коммунистам или нашей власти?

Звернення ні до кого конкретно. Просто висловлення життєвої позиції.

[(Anonymous)]

>Американці згодні рівно на таку міру влізання в особисте життя, на яку вони погодилися.
Украинцы согласны ровно на такую меру влезания в личную жизнь, на какую они согласны.
Угандцы согласны ровно на такую меру...

>Не знаю про таку. До конституції поправка?
Не знаю, является ли это поправкой, могу лишь сказать, что называется эта"Патриот США", целых 300 страниц текста. Я, конечно, эту радость не читал, но слышал о вещах, которые этот текст содержит, и с защитой личного пространства они слабо коррелируют. Можно посмотреть здесь: http://en.wikipedia.org/wiki/USA_PATRIOT_Act

>Звернення ні до кого конкретно. Просто висловлення життєвої позиції.
А в чем она заключается-то?

[ichthuss]

>Украинцы согласны ровно на такую меру влезания в личную жизнь, на какую они согласны.
>Угандцы согласны ровно на такую меру...
Тут влізання різне. Є надзвичайно мало речей, які можуть американця переконати відмовитись від недоторканності особистого життя. Дотримання законності задля спокою громадян - одна із таких речей.

>А в чем она заключается-то?
А полягає вона в тому, що мені не треба, щоб держава мені допомагала, краще хай не заважає. Не тільки держава.

[(Anonymous)]

Фактически, этот акт развязал кровавой гэбне руки. Иными словами _предлогом_ борьбы с терроризмом американцы дали спецслужба широчайшие полномочия (дали официально).