Чи слід розуміти Біблію буквально?

[ichthuss]

Подібне питання я зустрічаю регулярно, і маю що сказати з цього приводу. Мені здається, що питання поставлене некоректно, тому правильної відповіді на нього просто немає. Для початку приведу декілька прикладів. Візьмемо такі фрази:

«Авраам народив Ісаака».
«Над селом сходило сонце».
«Всі люди наділені невідчужуваними правами, до яких відносяться життя, свобода і прагнення щастя».

Чи можемо ми стверджувати, що автор першої цитати вважав, що чоловіки можуть народжувати? Думаю, що ні.

Чи можемо ми стверджувати, що автор другої цитати дотримувався геоцентричної моделі Всесвіту? Невідомо. Незважаючи на те, що цитата побудована так, що в буквальному прочитанні вона стверджує рух сонця навколо Землі, автор майже напевнен не мав на увазі робити якісь астрономічні твердження.

Як розуміти третю цитату — буквально чи метафорично?

Думаю, правильна відповідь така: першочерговим є питання «що автор хотів нам сказати?», а вже похідним від нього може бути, в деяких випадках, питання «чи слід розуміти твердження автора буквально?». В першій цитаті очевидно, що автор розуміє, що чоловіки не народжують. Це, однак, не заважає нам повністю зрозуміти зміст написаного. Більше того, мені здається, що жоден з варіантів «буквально»/«метафорично» не відповідає на питання, як ми цю цитату розуміємо. Не буквально і не метафорично. Просто розуміємо.

З другою цитатою ситуація інша — ми не завжди можемо сказати, чи розумів автор помилковість буквального тлумачення цієї фрази. Однак, з огляду на мету написаного (вказівка на явище, яке спостерігає автор або герой), астрономічні подробиці сходу сонця несуттєві. Знову ж таки, «буква»–«метафора» виявляється помилковою дихотомією. Ми розуміємо цю фразу не буквально і не метафорично. Ми розуміємо, що автор описує те, що було видно, і нічого понад це.

Далі, якщо в перших двух прикладах ми ще могли приписати цитатам певні «буквальні» та «переносні» значення (які, однак, не охоплювали всю множину трактувань і не співпадали з основним розумінням цитати), то на прикладі третьої цитати видно, що повідношенню до текстів, що оперують ідеальним, така дихотомія виявляється не просто помилковою, а відсутньою. Не можна буквально чи переносно розуміти фразу «у людини є права». Вона говорить про такі речі, для яких відмінності між «буквальним» і переносним просто не існує, оскільки всяке твердження про ідеальне може розглядатись як (формально) метафоричне. В даному випадку, наприклад, вживання слова «наділені» може розглядатись як перенесення прямого значення, відомого нам із господарського права, на ідеальні об’єкти — права.

Якщо ми застосуємо подібний підхід до Біблії, то вийде, що питання про розуміння окремих тверджень з неї зводиться до питання «навіщо це написав автор?». Для християн (і, схоже, для авторів Біблії) основною інформацією з Біблії є відомості (або, як кажуть, одкровення) про Бога, про його діалог з людством і про події, що відбулись в рамках цього діалогу. Тому правильна відповідь на питання «як розуміти Біблію» полягає в тому, щоб з’ясувати, яку інформацію той чи інший текст несе про Бога, про те, що Він хоче нам сказати, що Він пропонує нам зробити, що Він обіцяє зробити (або робить) сам, і т.д. А як називати таке розуміння, буквальним, переносним чи ще якось — байдуже.

Comments

[kurinn.livejournal.com]

Наверное нужно сказать, что такое «буквально». Это, по-моему, когда ни одно слово не вызывает у собеседников вопросов. Когда они одинаково понимают «создал», «прах земной», «вдохнул», «жизнь» и т.п. Тогда возникает однозначность: создал, не создал, кто, как и из чего. Говоря: «без буквального прочтения этого невозможно понять», я имел в виду то, что нужно вначале согласовать все спорное и непонятное.

«Ці тези випливають із сказаного при любій розумній гіпотезі про те, що хотів нам сказати автор. Нам не потрібна буквальна трактовка, щоб отримати це з тексту.»

По-моему, это верно только тогда, когда свои «любые разумные гипотезы» мы ограничиваем конкретным предположительным (гипотетическим) историческим и культурным контекстом.

«Бог є єдиним творцем людини»

Не человека, а первочеловека. Вот вам некий размытый контекст. «Творцом» конкретного человека являются его родители, которые ничего не «вдувают» в него и не используют ничего похожего на «прах». Даже «материю» сюда как материал для изготовления притянуть можно с большой натяжкой. Да и человека (в данный конкретный момент), как законченное творение рассматривать нельзя, скорее, как некий этап его эволюции.