Про дармоїдів

[ichthuss]

Хочу поговорити про професії, які традиційно вважаються шкідливими для суспільства і на які так люблять вказувати громадяни лівої спрямованості як на смертні гріхи ринку. На перший погляд, безумовна суспільна шкода від деяких видів діяльності очевидна. Скажімо, валютні трейдери (спекулянти) — за що вони хліб їдять? Це, власне, відноситься до всіх спекулянтів. Або, наприклад, менеджер-впарювач — нікому він крім того, хто випускає яку-небудь непотрібну річ, не потрібен. Трохи зрозуміліша ситуація з рекламщиками — вони хоч інколи щось корисне повідомляють, з продюсерами — трапляється, вони допомагають піднятися і талановитим викнавцям, а от SEO’шників (розкрутка сайтів), іміджмейкерів або політтехологів не люблять досить-таки категорично.

Тим часом можна у кожній з названих професій, якщо придивитися, можна знайти і долю користі для суспільства. Про рекламщиків та продюсерів я уже говорив; впарювання зазвичай супроводжується детальним інформуванням клієнта про переваги деякого товару. Дещо складніше зі спекулянтами. Я зараз не говорю про екстремальні ситуації на кшталт війни чи стихійного лиха. Мова про спекулянтів на біржах, котрі грають на невеликих поточних різницях курсів валют чи котирувань акцій. Користь від них полягає ось у чому: вони збільшують ліквідність акцій чи валют. Іншими словами, людям, зайнятим справою (керуванням великим підприємством чи установою) при потребі продати акції чи валюту прийшлося би скидати ціну суттєво більше, якби спекулянтів не було — щоб хтось із таких самих зайнятих людей відволікся від своїх справ і таки погодився їх купити. В результаті втрати капіталу на термінових операціях були б більшими, а його розподіл більш «лотерейним». Чи виправдовує це той факт, що суспільство годує спекулянтів «крихтами з панського столу»? Ні. Але і що від них користі нема, теж сказати не можна.

Далі. Політтехнологів, іміджмейкерів та SEO’шників не люблять за одне і те ж саме — вони нав’язують людям позитивне відношення до того, про що люди, взагалі-то, мають скласти думку самостійно. Що в цьому гарного? Тут мені згадується історія, яку я вичитав колись в газеті.

Про одного із кандитів на виборах чи то в депутати, чи то в мери, чи ще кудись, толком не пам’ятаю, пустили чутку, що він нетрадиційної сексуальної орієнтації. Замість запропонованої спеціалістом по чуткам дорогої операції по припиненню чутки (не знаю, про що була мова) він вирішив запустити контрчутку про те, що він, навпаки, великий бабій. На виборах цей кандидат пролетів, післявиборний аналіз показав, що у нього в народі склався незрозуміло-розпустний образ. Питання: чи має людина страждати, як наш герой, від того, що без консультації спеціаліста наробить дурниць? Звісно, не має. І приходиться признавати за нею право користуватися послугами цих спеціалістів.

Може виникнути питання — навіщо я усе це пишу? Щоб показати комуністам, що вони неправі? Щоб заспокоїти себе, що не так все погано при капіталізмі? Зовсім ні. Просто в житті цілком може виникнути ситуація, коли мені прийдеться займатися схожою діяльністю. І щоб визначити для себе границю допустимого, я і розглядаю під мікроскопом крупинки корисного в цих (рука не піднімається написати «професіях») видах занять.

Якщо я робитиму сайт, то не бачу нічого поганого в тому, щоб грамотно організувати навігацію по сайтам, для спрощення індексації пошуковими машинами. Якщо я піду в депутати, то вважаю, що скористатися знаннями основ психології, щоб не сказати виборцям зайвого, того, чого я не мав на увазі, теж цілком нормально. Якщо я буду щось продавати, то розповісти про переваги цього продукту аж ніяк не злочин. І розклеїти оголошення про мій виступ у складі якого-небудь музичного проекту теж більш ніж припустимо. Навіть доцільно, і, більш того, ввічливо по відношенню до слухача. Бо інакше він може щось пропустити. Щось таке, що хотів би почути. І дармоїдом у всіх цих ситуаціях я себе відчувати не буду.

Comments

Re: система координат

[ichthuss]

>Вы не задали системы координат
Будемо вважати це тестом. Той, у кого система координат інша, просто не зрозуміє, про що тут написано.

>При избытке ресурсов личное потребление не вызывает опасение
>у общества и тогда дозволено все, а понятия «дармоеды» и т.д.
>исчезают.
Не погоджусь. Те, що у мене немає проблем з харчуванням, ще не означає, що мені все рівно, що за мій рахунок також харчується людина, яка нікому особливо користі не приносить, ба навіть приносить шкоду.

Re: система координат

[kurinn.livejournal.com]

«Не погоджусь. Те, що у мене немає проблем з харчуванням, ще не означає, що мені все рівно, що за мій рахунок також харчується людина, яка нікому особливо користі не приносить, ба навіть приносить шкоду.»

Вопрос в количестве ресурсов и в вашем интересе к ним. Не думаю, что Вы переживаете, что кто-то, собирая ничейные бутылки, «харчується» «за ваш рахунок»

Re: система координат

[ichthuss]

>Не думаю, что Вы переживаете, что кто-то, собирая ничейные бутылки, «харчується» «за ваш рахунок».
В даному випадку мене це не турбує не тому, що у мене багато порожніх пляшок, більше, ніж мені потрібно, а тому, що їх заробіток досить порівнянний із користю суспільства від них (допомагають прибирати сміття) і тому, що вони від (гіпотетичного) перевищення доходності над корисністю не наживають суттєвого життєвого рівня, як, наприклад, біржові спекулянти. Якщо, скажімо, яка-небудь мафія займеться організованим вибиранням кольорових металів зі сміттєзвалищ і буде на цьому отримувати надприбутки, то я буду ратувати за те, щоб ці функції на себе перебрав муніципалітет і надприбутки йшли в бюджет, а не в чиюсь кишеню.

Re: система координат

[kurinn.livejournal.com]

Думал, что это очевидно для всех. Извините. Остаюсь при своем мнении: Может существовать достаточный уровень ресурсов, когда даже необоснованная их трата не вызывает у общества тревоги. Критерии, конечно, размыты, но такое уже происходит, на мой взгляд, в самых богатых странах.