ichthuss

Якось в розмові мені сказали дослівно ось що (фраза вирвана з контексту, без образ): «Стёб — это манипуляции, а не просвещение». Якщо до другої половини фрази претенцій ніяких, то про першу посперечаюсь. Стьоб — це, безперечно, доволі емоційний і експресивний спосіб опису ситуації, однак не всяка емоційна оцінка — маніпуляція. Ні, навіть не так. Емоційна оцінка може бути маніпулятивною, більш того, є такі люди, на яких емоції впливають більше, ніж безпосередній зміст повідомлення, для таких маніпулятивним буде будь-який емоційно забарвлений текст; ну, так тут нічого і не зробиш — не відмовлятися ж у зв’язку з цим від емоційних текстів.

Я довго намагався розібратися, як же варто відноситись до стьобових текстів. З одного боку, якщо автор такого тексту виражав близьку мені позицію, то текст часто йшов «на ура», звісно, якщо гумор був не а-ля Петросян. З іншого, якщо автор притримувався далеких мені поглядів, то читати такий стьоб було досить противно. Нещодавно я, нарешті, збагнув, точніше, зміг сформульвати потрібне відношення. Стьоб — це продукт «внутрішнього вжитку». Він пишеться прихильниками якої-небудь позиції для прихильників цієї самої позиції. Стороннього він переконати не може, та і не ставить собі такого завдання. Його завдання — розважати, підтримувати, об’єднувати однодумців. А ідеологічним суперникам варто просто пройти повз.

ЗІ В доповнення: дещо протилежна, але при цьому дуже правильна позиція tatko_vovk з приводу емоційно забарвлених висловлювань.