Як Азія Союз зруйнувала

[ichthuss]

Людині властиве бажання безпеки. Однак реально людина самостійно убезпечитись не здатна, тому вона змушена для реалізації цієї потреби покладатися на когось, хто зміг би забезпечити людині впевненість у завтрашньому дні.

Перше в історії рішення цього питання було доволі очевидне: родичі бережуть безпеку один одного, людина покладається на своїх рідних. Дуже швидко стало зрозуміло, що чим ширше коло «гарантів безпеки», тим більшою мірою людина може почуватися безпечно. Склалася культурна традиція, відповідно до якої прийнято стало карати порушника чужої безпеки всім суспільством. Однак це працювало лише в різко виражених випадках; для суперечливих випадків люди спочатку призначили окремих людей, які на свій розсуд розв’язували суперечки, і їх волю суспільство виконувало як свою. З’явились також набори формальних правил, яких цим людям слід було дотримуватися при прийнятті рішень. Однак рішення все одно залишались довільними.

Потім римлянам в голову прийшла геніальна думка, до якої раніше люди не додумувались: вибудувати з формальних правил закінчену систему (механізм), в якій кожне рішення посадової особи є формальним (прийнятим по формальним правилам і базованим на формально встановлюваних фактах), і, таким чином, його завжди можна перевірити. В такій системі не залишається місця для довільних рішень. Тому в ній людина теоретично може почуватися максимально безпечно, не залежачи при цьому особисто від жодної іншої людини. Майбутній Європі ця система дуже сподобалась. На даний момент ця парадигма побудови суспільство настільки міцно вросла в європейську свідомість, що я надалі буду називати її «європейською».

Натомість в багатьох культурах досі прийнято покладатися не на механізми, а на особисті стосунки — на родичів та друзів. Така позиція прийнята в багатьох азіатських країнах, в єврейській культурі, значною мірою в Росії. Умовно можна назвати цей підхід «азіатським».

В кожного з цих підходів є свої плюси і свої мінуси. Один момент я вже згадував: європейський варіант дозволяє не залежати від інших людей і плювати на всіх, і ніхто тобі нічого за це не зробить. Прометей в цьому плані є дуже європейським персонажем — Європа любить, коли у людини є можливість не коритися сильним. Азіатський підхід натомість змушує вибудовувати взаємини між людьми, що є зовсім не останньою справою. Мене, наприклад, в цьому ключі зовсім не дивує, що європейські сім’ї в середньому менш міцні.

Європейський підхід дозволяє абстрагуватися від особистих, емоційних елементів при розв’язанні проблеми. Таке середовище сприяє розвитку формального мислення. Не можу сказати, що воно якимось чином «вище» чи важливіше, ніж чуттєве, але думаю, це не останній фактор, який посприяв тому, що сучасний науково-технічний прогрес бере початок у Європі.

Соціалізм радянського зразку є у цьому аспекті дуже європейською ідеєю: «соціалізм — це облік». Більшовики спробували формалізувати ті області життя, які раніше не піддавалися формалізації. В деяких з цих областей азія виявилася сильнішою, і форму обходили у догоду особистим відносинам. В цьому, як на мене, трагедія російского комунізму — конфлікт традиційно сильних в суспільстві общинних ідей, які схиляють людей до побудови комуністичного суспільства, і тенденції покладатися на знайомства, яка не дозволяє вибудувати єдиний можливий в сучасному світі зразок такого суспільства — базований на формальній регламентації всієї економічної діяльності країни.

В цій замітці я свідомо не згадував Україну. В нас ситуація суттєво відмінна від російської, але для українців також характерна як азіатська ідея «кумівства», так і європейська ідея особистої свободи, яка може бути реалізована тільки тоді, коли людина є реально незалежною від інших членів суспільства. Що з цим робити — поки що не знаю.

Comments

Рынок и план не антагонисты

[kurinn.livejournal.com]

«При риночній економіці план — не закон.»

«Біда соціалізму не в тому, що там є план, а в тому, що при соціалізмі план є закон.»

Рынок и план не антагонисты, а разные части одного механизма (процесса). «Рынок» – этап распределения ресурсов. «План» – план их использования. Социализм или капитализм здесь совершенно не причем. Когда ресурсы распределены (процесс закупки сырья, оборудования и комплектующих) начинается этап размышления об их эффективном использовании. В результате которого рождается план, являющийся законом и при социализме и при капитализме.


«Від кожного — по здібностям, кожному — по потребам»

Рассуждая о социализме, Вы привели свойство коммунизма, и все это примерили к сегодняшнему обществу. Однако, коммунизм – образ идеального общества предполагающий длительный переходный период – социализм. В процессе развития общества, по мысли классиков научного коммунизма, члены общества должны изменится. Это, по-моему, вполне возможно. При определенных условиях, конечно.
Понятие «формально» у Вас несет, по-моему, отрицательную окраску. Что-то вроде обмана. Однако здесь ничего такого нет. Любое общество создает, помимо прочего, набор формальных правил и люди, подстраиваясь, зачастую на них не обращают внимание.

Re: Рынок и план не антагонисты

[ichthuss]

>Рынок и план не антагонисты, а разные части одного механизма (процесса).
Безперечно.

>Когда ресурсы распределены (процесс закупки сырья, оборудования и
>комплектующих) начинается этап размышления об их эффективном
>использовании. В результате которого рождается план, являющийся
>законом и при социализме и при капитализме.
А ось тут не погоджуся. При капіталізмі те, чи буде план законом, залежить виключно від власника підприємства. Звичайно, апріорі план кращий за його відсутність. Але якщо план заважає ефективно керувати підприємством, то цілком можна його відсунути подалі і діяти, скажімо, інтуїтивно або будь-яким іншим неформалізованим чином.

>Рассуждая о социализме, Вы привели свойство коммунизма, и все это
>примерили к сегодняшнему обществу. Однако, коммунизм – образ
>идеального общества предполагающий длительный переходный период –
>социализм.
Перша половина лозунгу, яка, власне, і конфліктує з «азією», відноситься в тій же мірі до соціалізму, в якій і до комунізму.

>Понятие «формально» у Вас несет, по-моему, отрицательную окраску.
>Что-то вроде обмана. Однако здесь ничего такого нет. Любое
>общество создает, помимо прочего, набор формальных правил и люди,
>подстраиваясь, зачастую на них не обращают внимание.
Я практично ніколи не вкладаю у вживані терміни емоційного забарвлення. Просто формальності менш характерні для Азії, і спроба повністю формалізувати економічне життя країни, в якій є сильні азіатські елементи культури, є, щонайменше, ризикованою.

Re: Рынок и план не антагонисты

[kurinn.livejournal.com]

«При капіталізмі те, чи буде план законом, залежить виключно від власника підприємства.»
Планированием и при капитализме и при социализме занимается управляющий, а не собственник. Иногда, конечно, можно одно с другим совмещать. Задача собственника – назначить управляющего и контролировать его деятельность. Когда говорят: «план – закон» это означает, что законом он становится для исполнителей. Управляющий может по ходу дела корректировать план. Это касается как капитализма, так и социализма.
«Але якщо план заважає ефективно керувати підприємством, то цілком можна його відсунути подалі і діяти, скажімо, інтуїтивно або будь-яким іншим неформалізованим чином.»
Если принятый ранее план «заважає ефективно керувати підприємством», то на его место приходит другой, который для исполнителей также становится законом. «Интуитивно» - руководствуясь заранее предположенными вариантами плана. «Неформалізованим чином» исполнители никогда, и не при каком общественном строе действовать не будут. Этого не допустит управляющий и за этим проследит собственник.
«Перша половина лозунгу, яка, власне, і конфліктує з «азією», відноситься в тій же мірі до соціалізму, в якій і до комунізму.»
Это не лозунг, а свойство, характеристика экономической составляющей общества. Для социализма: «От каждого по способности, каждому по труду». Что в первой части с чем конфликтует? Здесь просто подчеркивается, что в предполагаемом обществе не будет тунеядцев (по способности), а распределение – согласно трудового вклада, а не по собственности.
«Просто формальності менш характерні для Азії, і спроба повністю формалізувати економічне життя країни, в якій є сильні азіатські елементи культури, є, щонайменше, ризикованою.»
Во фразе противоречие. Может быть: «щонайбiльше»? Мне кажется, что «азиатский» или «европейский» тип культуры к наличию формального отношения не имеет. Его много и там и там. Где больше и как и на что это влияет понять очень трудно.