Лікнеп щодо духу, душі та тіла

[ichthuss]

Дискусія в записі про звірів та людей обіцяє бути плідною. Принаймі, щодня там піднімаються теми, достойні окремого розгляду. Одну таку тему я хочу зараз винести окремим записом, тому що без її розгляду подальша дискусія добряче втрачає сенс. Це тема тіла, душі та духу.

Я не претендую цим опусом на щось нове, не сказане раніше. Це буде лише популярне викладення дуже старих ідей. Сподіваюсь, що я ніде не наплутаю і не забуду нічого важливого, якщо ж раптом таке станеться, то, думаю, мене поправлять.

Для початку — коротенький відступ, який знадобиться у подальшому викладенні. В дискусії висловлювалася думка, що головна відмінність людини від тварини полягає у наявності розуму. Не чіпаючи поки що суті цього твердження, зауважу, що розум є лише інструментом, він може використовуватися лище для досягнення мети, яка ставиться окремо від розуму.

Отже, тіло (грецьк. σωμα, сома, лат. corpus) — матеріальна частина людини, яку можна безпосередньо спостерігати. До тіла відносяться всі фізіологічні процеси, нервові реакції, рефлекси, а також всі 5 чуттів. Тіло є у всіх живих істот, в тому числі і у рослин.

Душа (грецьк. ψυχη, псіхе, лат. anima) включає в себе такі речі, як емоції, почуття, бажання, пориви, пристрасті — все те, що має, так би мовити, «природне» походження. Більшість з цього є також характерним для тварин.

Дух (грецьк. πνευμα, пнеума, лат. spiritus) — це власне те, що відрізняє людину від тварини. Сюди відносяться такі речі, як самоусвідомлення, почуття прекрасного, любов до істини, справедливості, до пізнання, поняття добра і зла.

Тепер щодо розуму. Безперечно, без розуму немає людини. Але це говорить лише про те, що розум — необхідна складова людини. Достатньою складовою він не є. Розглянемо це на прикладі згаданих характеристик духу.

Самоусвідомлення. Зрозуміло, що розумним шляхом воно виведене бути не може, тому що його немає з чого виводити. Власне існування — річ, яку людина відчуває безпосередньо, такий інструмент, як розум, для цього не портібен.

Мистецтво. Те, чого зовсім немає у тварин. Зводити його до розуму було б вкрай нерозумно. Існують навіть жанри, як, наприклад, імпресіонізм, для сприйняття яких розум не потрібен взагалі. При цьому людина чітко розуміє, що краса — це краще, ніж потворність. Хоча розумних підстав у цього немає і не може бути. Так само людина розуміє, що справедливість краща за несправедливість, що людське життя має самостійну цінність, що добро і зло — не рівнозначні між собою. І ці всі переконання не вийде пояснити «необхідністю» чи іншими тезами. Наприклад, цінність людського життя не виводиться з бажання позбавитись болю, інакше аналогічно виводилась би така сама цінність тваринного життя.

Дуже гарно це ілюструється спротивом людей цінностям «суспільства споживання» — воно нав’язує людям цінності «поїсти—поспати—подивитися», а люди при цьому бачать, що є щось вище за диван—снікерс—ящик. Хоча для тварини таке існування — найбільша її мрія.

Всі ці «позарозумні», або, власне, духовні цінності і складають основну відмінність людини від тварини. Тому без розуму людина, звичайно, перестане бути людиною, але тварина з розумом людиною не стане.

Comments

Re: По-друге.

[ichthuss]

>Пользуясь им Вы должны признать, что река разумна, поскольку
>предположительно строит модели действительности, получает из них
>знания (о рельефе местности, например) и действует в этом мире
>более полно учитывая, какой он (мир) есть на самом деле,
>прокладывая свой путь к океану.
Ріка оперує символами?

>Его мировоззрение (модель самого высшего порядка) представляется
>ему достаточно цельной и без гипотез, непроверяемых с помощью его
>чувств.
А як можна з речей, перевірюваних чуттями, отримати самосвідомість? Адже себе людина відчуває поза чуттями, безпосередньо, і ніякі чуттєві докази не будуть більш переконливими та незаперечними.

>Три координаты, плотность, цвет, время, твердость — вот Вам
>пространство в семи измерениях, которому я, к примеру, легко могу
>подобрать соответствующий образ. И это ещё не предел.
Нескінченновимірні вектори з математики, поняття справедливості, корпускулярно-хвильовий дуалізм у фізиці — я можу назвати тисячі абстрактних понять (символів), які не можна хоча б якоюсь мірою адекватно передати образами (уявленнями чуттів — візуальними, слуховими чи іншими).

>Под структурой я понимаю взаимосвязи составных элементов
>всевозможной детализации. При подобном подходе она никогда никуда
>не пропадает.
Поняття «структура» зав’язано на рівні структуроутворюючих зв’язків. Скажімо, суспільство, народ та держава — це три різних структури, хоча складаються вони з одних тих самих елементів, проте пов’язаних різними зв’язками — культурою, самосвідомістю чи формальними правовідносинами. Тому, коли ми відмовляємось від вказання конкретного зв’язку між елементами, поняття структури зникає.