По мотивах запитання до читачів

[ichthuss]

Приблизно місяць назад я задав читачам питання: а чому, власне, людина боїться смерті?

Людина обмежена в просторі і обмежена у часі з двох боків. Крім того, вона обмежена в об’ємі думок, що може водночас обробляти і в кількості одночасно виконуваних справ. Однак лише одне з цих обмежень чомусь людину лякає. Насправді, схоже, що людину лякає не саме це обмеження, а той факт, що вона перестане існувати. Парадокс: люди смертні, але для людини природним є сприймати себе безсмертною.

Зверну увагу на ще один подібний парадокс: з одного боку, людина по своїй природі несе зло в світ. При цьому люди вважають такий стан речей ненормальним і всіляко з ним борються.

Щодо мене, то я маю дуже традиційний погляд на ці парадокси. А саме, я вважаю як смертність, так і зло привнесеними в людину речами, не властивими їй від початку. Саме тому обидві ці речі, хоч уже і включені в природу людини, сприймаються нею, як чужорідні.

Comments

[englishman.myopenid.com (from livejournal.com)]

Згоден, разом із тим, "зло" дитини не можна порівнювати зі злом дорослих. І взагалі, "зло" - поняття дуже відносне.

[ichthuss]

>разом із тим, "зло" дитини не можна порівнювати зі злом дорослих.
В дорослій все це так само присутнє, просто приховане культурними нашаруваннями. Але раз у раз проривається. У всіх.

>І взагалі, "зло" - поняття дуже відносне.
А ось тут не погоджусь. Зло — поняття абсолютне. Принаймі, у тому розумінні, в якому я використовую це слово тут, тобто як характеристику людини та її вчинків.