По мотивах запитання до читачів

[ichthuss]

Приблизно місяць назад я задав читачам питання: а чому, власне, людина боїться смерті?

Людина обмежена в просторі і обмежена у часі з двох боків. Крім того, вона обмежена в об’ємі думок, що може водночас обробляти і в кількості одночасно виконуваних справ. Однак лише одне з цих обмежень чомусь людину лякає. Насправді, схоже, що людину лякає не саме це обмеження, а той факт, що вона перестане існувати. Парадокс: люди смертні, але для людини природним є сприймати себе безсмертною.

Зверну увагу на ще один подібний парадокс: з одного боку, людина по своїй природі несе зло в світ. При цьому люди вважають такий стан речей ненормальним і всіляко з ним борються.

Щодо мене, то я маю дуже традиційний погляд на ці парадокси. А саме, я вважаю як смертність, так і зло привнесеними в людину речами, не властивими їй від початку. Саме тому обидві ці речі, хоч уже і включені в природу людини, сприймаються нею, як чужорідні.

Comments

[ichthuss]

Я вже привів приклад: маленька дитина — дуже мерзька істота. Конкретне визначення зла я дам пізніше, це довга розмова.

[kurinn.livejournal.com]

«маленька дитина — дуже мерзька істота.»
Сомневаюсь, что это ваше мнение разделяет хоть сколько-нибудь значимое число родителей.

[ichthuss]

Звичайно, не поділяють, вони ж своїх дітей люблять. Але факт в тому, що немовлята — страшні маніпулятори, які не цураються ні гри на батьківських слабостях, ні прямої підлості. Фактично нас рятує лише те, що вони, доки малі, мало чого можуть зробити, але і при цьому деякими недосвідченими мамами діти крутять як хочуть. Коли вони виростають, то поруч з новими можливостями вони вихованням жорстко обмежуються в своїх діях, що дозволяє їм хоч якось існувати в суспільсті. А якщо дитину балувати, то виростає людина з усіма негативними уміннями маленької дитини, але з можливостями дорослої людини, і от тоді — ховайся. Бо якщо уважно послідкувати за розбещеними дітьми, то можна помітити, що ніяких нових негативних рис вони не набувають, лише зберігають всі негативні риси, що були властиві їм одразу.

[kurinn.livejournal.com]

Поскольку Вы ещё не дали своего определения понятий «добро» и «зло», буду пользоваться своим. У новорожденных и просто маленьких детей зла нет. Есть просто неудобство, связанное с их неразвитостью. Их поступки бессознательны, а стремления, если такие уже существуют - безобидны. Проблемы возникают по вине родителей, то есть людей взрослых, если они пренебрегают своими родительскими обязанностями. Такое пренебрежение скорее всего результат халатности (лени) и в этом, как раз, есть «зло».
«Негативные черты», сохранившиеся к сознательному возрасту – атавизм, который человек, как член общества, должен в себе изжить в результате нравственного выбора. А вот уже после этого выбора можно говорить о «добре» и «зле».