Тоталітаризм як вбивство
Jan. 28th, 2009 04:16 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ichthuss
Если вас навек сплотили, озарили и ведут, Не пытайтесь уклониться от движенья к торжеству. Все равно на труд поднимет и на подвиг вдохновит Вас великий и могучий, и надежный наш оплот. Г. Остер |
Нещодавно я порівняв нав’язування тоталітарного мислення з духовним вбивством. Хочу детальніше зупинитися на цій темі.
Ключовою особливістю особистості є свобода волі, тобто свобода приймати свої, не визначені зовні рішення. Таким чином, рівно в тій мірі, в якій ми нав’язуємо певній особі деякі рішення, ми відбираємо у неї її особистість. Ідеалом тоталітаризму є ситуація, коли в світі залишається лише одна особистість — диктатор, всі ж інші не приймають власних вільних рішень. Зрозуміло, що чисто адміністративними засобами такого досягти неможливо, однак на допомогу тоталітаристам в цьому випадку приходить ідеологія — саме вона здатна розчинити в собі чужу особистість (не повністю, щоправда, і лише тимчасово — повністю знищити особистість людині не під силу).
При уважному погляді можна побачити таке протиріччя: деякі методи, які використовуються для зрощування, формування особистості — наприклад, виховання — зовні схожі на ту саму ідеологізацію та насилля над особистістю. Тобто, виходить, не всяке навіювання людині рішень вбиває, воно може і творити. (Відмічу, що секс, який дає життя, теж на перший погляд схожий на насилля). Протиріччя це уявне: це один з тих випадків, коли обмеження не зменшують потенційні можливості, а допомагають краще структурувати реалізацію цих можливостей. Правила дорожнього руху не перешкоджають проїзду з точки А до точки Б, а лише структурують потік автомобілів. Юридична система сама по собі не є перешкодою в реалізації цілей та завдань громадянина чи підприємства. Мови програмування зі строгою типізацією є попри це тьюринг-повними, і на них може без проблем бути реалізована будь-яка програма (при цьому практика показує, що кращі програми якраз получаються на строго типізованих мовах, ніж на скриптових).
Здається, я можу виділити визначальну різницю між тоталітарними заборонами і структуруючими обмеженнями. Вона полягає в предметі цих обмежень. Тоталітарист обмежує цілі, ліберал обмежує засоби. Обмеження засобів може дати як позитивний ефект, так і дезорганізуючий — в останньому випадку особистості розкритися шляхом реалізації своїх задумів буде складніше — але особистість залишиться.
no subject
Date: 2009-03-17 01:56 am (UTC)>(и некоторые другие).
Порівняй: "кожен може пройти шлях від простого сина двірника до президента Америки" і "нація понад усе". Перше — пропозиція, друге — вказівка. Перше говорить: ти можеш або вважати "успіх" в традиційному розумінні важливим, або не вважати. Але якщо вважаєш, тобто граєш по нашим правилам, то ти можеш опинитися як нагорі, так і внизу; не ображайся. Друге: до усіх твоїх побажаннь, думок, дій може бути прикладений один критерій. Ми знаємо основну мету, і ти можеш робити, що хочеш, якщо дотримуєшся її.
Коротше: "американська мрія" ніяк не тягне на тоталітаризм, бо вона не вказує людині, яких цілей дотримуватися.
>Да и в общем случае тоталитаризм не требует убийства личности,
>он лишь требует бесприкословного подчинения. Это всё таки разные
>вещи.
Ця відмінність не настільки велика, як здається. Насправді, іншого прояву відсутності особистості, крім як безумовне прийняття чужої волі, бути не може.
>Но является ли материальное суперблагополучие целью?
Для когось — так. Звісно, це не можна назвати здоровою ціллю, але забороняти цю ціль — ще менш здорова поведінка.
>Например, если ребёнок возьмет пистолет, то я всё же отберу его
>и постараюсь убедить не трогать.
Якщо дитина не мала на меті когось вбити, то тоталітаризму тут і немає. Якщо ж мала, то погоджусь: з дітьми як з не повністю дієздатними особистостями інколи слід поводитися тоталітарно. Хоча, чесно кажучи, таких випадків набагато (на порядки) менше, ніж це вважають значна частина населення. З дітьми лібералізм часто набагато ефективніший в плані виховання.
no subject
Date: 2009-03-22 01:18 am (UTC)А вот тут я не согласен. То, что от тебя требуют бесприкословного подчинения, не означает, что ты не можешь поступать по-своему (в тех случаях, где от тебя не требуют повиновения)
Якщо дитина не мала на меті когось вбити, то тоталітаризму тут і немає.
Ну, он мог просто хотеть поиграть :)
Якщо ж мала, то погоджусь: з дітьми як з не повністю дієздатними особистостями інколи слід поводитися тоталітарно.
Но почему мы считаем, что имеем право так поступать? Потому что считаем, что мы умнее ребёнка, что мы за него в ответе. Но ведь найдутся люди, которые умнее нас... или в этом случае тоталитаризм будет позитивным явлением?
no subject
Date: 2009-03-22 01:29 am (UTC)>что ты не можешь поступать по-своему.
Переформулюю своє твердження обережніше. Для тоталітаризму важливо, щоб на ньому ніяк факт існування твоєї особистості не проявлявся.
>Но ведь найдутся люди, которые умнее нас... или в этом случае тоталитаризм будет позитивным явлением?
Дозволь відповісти лінком.
no subject
Date: 2009-03-30 10:36 pm (UTC)Два момента:
1. Это невозможно
2. Что это меняет? Всё равно останутся способы проявить свою личность, которые будут просто параллельны (или ортогональны) тоталитаризму.
no subject
Date: 2009-04-01 11:31 am (UTC)Безперечно.
>2. Что это меняет? Всё равно останутся способы проявить свою
>личность, которые будут просто параллельны (или ортогональны)
>тоталитаризму.
Ну тут я навіть і пояснитине можу. Свобода — вона така, непояснювана. Якщо людина не розуміє, що поганого в тому, що за неї щось вирішують, і вона на це не впливає, то я тут вже нічого не зроблю.
no subject
Date: 2009-04-01 08:33 pm (UTC)Речь не об этом была. Ты ведь писал, что тоталитаризм убивает личность. Я написал о том, что личности всё равно остается много места для своего проявления. Да, меньше, но всё равно его достаточно.
К тому же, в современном мире ты не можешь всегда сам решать за себя, но это же тебя не особо расстраивает.